Звук — це хвильові механічні коливання, які поширюються від джерела в різних середовищах (газах, рідинах і твердих тілах).
Слух — чуття, що забезпечує сприйняття звукових коливань.
Людині характерний просторовий бінауральний слух (сприймання звуків парними органами слуху).
Сприйняття сили звуку пов'язане з кількістю збуджених рецепторів.
Значення слуху: людина може визначати напрямок звуків і їхнє джерело, орієнтуватись у просторі, сприймати інформацію, що надходить із зовнішнього середовища, попереджати про небезпеку тощо.
Якщо на вухо тривалий час діє звук постійної висоти та сили, то чутливість до нього зменшується внаслідок адаптації рецепторних клітин.
Слуховий аналізатор здатен сприймати звукові коливання в діапазоні частот від 16 Гц до 20 000 Гц. Частоту нижче 16 Гц називають інфразвуком, а понад 20 кГц - ультразвуком. Звукові коливання частотою менше 16 Гц сприймаються як вібрації. Звукові хвилі поширюються від їхнього джерела з певною частотою й періодичністю. Механічні коливання середовища різної частоти й амплітуди людина сприймаємо як звуки, що відрізняються між собою за висотою й гучністю. Слухова орієнтація у просторі можлива тому, що людина має два вуха: мозок визначає місцезнаходження джерела звуку залежно від того, до якого з вух воно ближче. Із віком чутливість до високих звуків зменшується. |
СЛУХОВА СЕНСОРНА СИСТЕМА — це сукупність анатомічних утворів, які забезпечують сприйняття звукових коливань і формування слухових відчуттів.
Сенсорна слухова система, або слуховий аналізатор, — це система, яка сприймає, передає і переробляє слухову інформацію навколишнього середовища.
Звук та сенсорна слухова система.
Характеристики звукової хвилі |
Вплив на слухову систему |
Амплітуда (висота) коливань (чим вища, тим гучніший звук). Одиниця вимірювання — метр (м) |
Чим вища амплітуда, тим сильніший сигнал надійде до мозку, який оцінить його гучність (бо потужніше коливання рідини в завитці, зігне більшу кількість волосків) |
Частота коливань — кількість періодичних коливань за 1 одиницю часу (високі тони мають найбільшу частоту коливань, а низькі - меншу) |
Одиниця вимірювання (за 1 с) – герц (Гц)Вухо людини зазвичай сприймає звуки із частотою коливань від 16 до 20 000 Гц. Найбільшою є чутливість до звуків із частотою 2000-4000 Гц (діапазон голосу людини становить від 150 до 3000 Гц). |
Сила звуку (тиск на барабанну перетинку). Одиниця вимірювання — децибели (дБ) |
У нормі вухо людини може сприймати силу звуку від 1 до 80 дБ. |
Тембр або звуковий спектр (додаткові періодичні коливання). |
Завдяки тембру людина може відрізняти звуки різних музичних інструментів, навіть якщо вони однакової сили та висоти. За допомогою тривалих вправ музиканти тренують свій слух, що дозволяє їм краще відчувати тембри звуку. |
ВІДДІЛИ СЛУХОВОЇ СЕНСОРНОЇ СИСТЕМИ.
Відділ | Склад відділу |
Периферичний відділ | слухові рецептори внутрішнього вуха |
Провідниковий відділ | слухові нерви і провідні шляхи стовбура й підкіркової частини головною |
Центральний відділ | Підкіркові зони головного мозку та слухова зона кори у скроневій частці великого мозку |
Людина може втратити слух, якщо пошкодить ланку сенсорної слухової системи: рецептори вуха, слуховий нерв або слухову зону кори великого мозку. Відсутність слуху негативно позначиться на якості життя такої людини.
Периферичний відділ слухової сенсорної системи.
ВУХО ЛЮДИНИ - орган чуття, що забезпечує слух.
Вухо - це парний орган периферичного відділу слухової сенсорної системи, яку складають рецептори слуху.
Орган чуття — вухо — вловлює звукові хвилі, передає і посилює коливання та перетворює в слухових механорецепторах хвилю тиску в нервовий імпульс.
Рецептори слуху — спеціальні клітини кортієвого органа завитки внутрішнього вуха.
Фізіологічна роль рецепторів слуху - перетворення механічної енергії тиску хвилі на електричну енергію нервових імпульсів.
Провідниковий відділ слухової сенсорної системи.
• Слуховий нерв (присінково-завитковий) - восьмий черепно-мозковий чутливий нерв (VIII). Він складається з двох різних чутливих нервів: присінкового та завиткового (саме він проводить імпульси від звукового подразнення). Закінчується слуховий нерв у ядрах стовбура головного мозку, де відбувається первинна обробка сигналів та переключення на слуховий провідний шлях.
• Слухові провідні шляхи стовбура й підкіркової частини головного мозку забезпечують проходження інформації від ядер стовбура головного мозку до таламуса, а з нього до слухової зони кори головного мозку.
Центральний відділ слухової сенсорної системи.
Слуховий центр кори головного мозку в скроневій частині великих півкуль остаточно аналізує генерований зі звукової хвилі нервовий імпульс, створює слуховий образ та відчуття.
ЗНАЧЕННЯ СЛУХОВОГО АНАЛІЗАТОРА.
слухова орієнтація у просторі |
парність органів слуху точніше визначає місцезнаходження джерела звуку (за різницею часу надходження звуку від кожного вуха, що близько 0,0006 секунди, мозок може визначити до якого вуха ближче джерело звуку) |
мовна діяльність |
слух сприяє повноцінному мовному спілкуванню людей між собою |