Загрузка...

Інші завдання дивись тут...

ВУХО — складний вестибулярно-слуховий орган, який виконує дві функції: сприймає звукові імпульси та відповідає за положення тіла в просторі і здатність утримувати рівновагу.

Цей парний орган розміщується в скроневих кістках черепа, ззовні обмежуючись вушними раковинами.

 

Основні відділи вуха: зовнішнє, середнє і внутрішнє вухо.

Складова відділів
Будова Функція
ЗОВНІШНЄ ВУХО  
Вушна раковина
Утворена еластичним хрящем, вкрита шкірою, має закрути Спрямовує звукові хвилі до слухового проходу
Слуховий прохід
Трубка,  вистелена шкірою, усередину залозами виділяється сірка Захищає від пересихання, потрапляння пилу, мікробів, передає звукові хвилі
СЕРЕДНЄ ВУХО  
Барабанна перетинка
Тонка пружна пластинка Коливання повітря перетворюються на механічні коливання.
Барабанна порожнина
Порожнина з повітрям Розміщені слухові кісточки
Слухові кісточки – молоточок, коваделко, стремінце
Найменші кісточки людини Проведення та підсилення звукової хвилі
Овальне вікно
Щілина барабанної порожнини, закрита мембраною Проведення звуку до внутрішнього вуха
Кругле вікно
Щілина барабанної порожнини, закрита мембраною Глушить звук
Євстахієва труба
Канал, що з'єднує барабанну порожнину і носоглотку Вирівнює середній тиск між зовнішнім та середнім вухом
ВНУТРІШНЄ ВУХО  
Кістковий лабіринт
Утвір в скроневій кістці Містить завитку та півколові канали
Завитка
Містить слуховий рецепторний апарат – кортіїв вузол Проводить та сприймає звук
Кортіїв орган
Слуховий рецепторний апарат Рецептори перетворюють механічну хвилю на електричний імпульс

 

ЗОВНІШНЄ ВУХО

Зовнішнє вухо складається з вушної раковини та слухового проходу, воно заповнене повітрям.

Вушна раковина побудована еластичною хрящовою тканиною, зовні з обох сторін вкрита шкірою. У ділянці мочки вуха хрящ відсутній. Має характерні закрути, необхідні для спрямування звукових коливань у слуховий прохід (форма має змогу орієнтуватись у напрямку надходження звуку й краще сприймати звуки, що надходять спереду). У людини вушна раковина майже нерухома, бо м'язи, що рухають вушну раковину, у людини розвинуті набагато гірше, ніж у деяких інших ссавців. Вушна раковина є дуже чутливою до будь-яких пошкоджень (наприклад, у борців ця частина тіла дуже часто є деформованою).

Основна функція вушної раковини — уловлювання та спрямовування звукової хвилі до слухового проходу. 

Слуховий прохід має форму лійки завдовжки 2,5 — 3 см та діаметром до 1 см. Таке поступове звуження форми дає змогу концентрувати хвилі й підсилювати звук. Слуховий прохід  вистелений шкірою, сліпо закритий перетинкою зі сторони середнього вуха. Шкіра вкрита тонкими волосками, які перешкоджають потраплянню пилу та мікроорганізмів. У середину слухового проходу відкриваються видозмінені потові залози, які виробляють вушну сірку (в'язку речовину жовтуватого кольору). Сірка захищає вухо від пересихання, потрапляння пилу та мікробів. 

 

СЕРЕДНЄ ВУХО.   

Середнє вухо починається барабанною перетинкою - це тонка округла пружна сполучнотканинна пластинка  діаметром приблизно 1 см і завтовшки 0,1 мм, яка відділяє зовнішнє вухо від середнього. Завдяки пружності при взаємодії зі звуковими хвилями вона повторює їхні коливання і без змін передає їх на слухові кісточки середнього вуха.

Середнє вухо розміщене у барабанній порожнині – невеликий простір об'ємом близько 1см3, що знаходиться в скроневій кістці. Порожнина відокремлена від зовнішнього вуха барабанною перетинкою, а від внутрішнього — перетинкою овального вікна. Порожнина середнього вуха заповнена повітрям і сполучена з носоглоткою слуховою трубою (євстахієвою трубою).

У барабанній порожнині розмішені три слухові кісточки – молоточок, коваделко, стремінце. Слухові кісточки – це найменші кісточки тіла людини, які послідовно й напіврухомо сполучаються між собою: до барабанної перетинки приєднаний молоточок, далі розміщається коваделко, потім стремінце, що впирається в овальне вікно. Вони формують систему важелів для підсилення сили коливання звукової хвилі від барабанної перетинки до мембрани овального вікна майже у 20 разів (за  площею мембрана овального вікна значно менша від барабанної перетинки). Така будова середнього вуха дає змогу сприймати навіть слабкі звуки. Слухові кісточки передають звукові коливання з зовнішнього вуха у внутрішнє, одночасно посилюючи їх.

Закінчується середнє вухо кістковою стінкою з двома маленькими отворами: овальним вікном (веде до внутрішнього вуха) та круглим вікном (веде  від внутрішнього вуха). Отвори, через які зовнішнє вухо переходить у внутрішнє, затягнуті мембранними перетинками. 

Через спеціальний канал — євстахієву трубу – барабанна порожнина з'єднується з носоглоткою, а через неї – з ротовою порожниною. Функція євстахівої труби - вирівнювати різницю тиску по обидва боки барабанної перетинки (різниця між тиском у барабанній порожнині й тиском атмосферного повітря погіршує гостроту слуху та зумовлює біль). Вирівнювання тиску  відбувається за рахунок надходження зовнішнього повітря з  носоглотки (під час ковтання або коли відкрити рот).

Тому під час сильних вибухів, пострілів гармат, під час зльоту чи посадки літаків, піднятті в гори – при так званому відчутті "закладення" у вухах – рекомендують відкривати рот або робити кілька ковтальних рухів.

Однак, з іншого боку, існує велика небезпека занесення інфекції з носа та носоглотки до середнього вуха, що може спричинити його запалення, тому необхідно вчасно лікувати хвороби носоглотки.

 

ВНУТРІШНЄ ВУХО, АБО ЛАБІРИНТ

Внутрішнє вухо розміщується в глибині скроневої кістки черепа. Воно  представлене лабіринтом - системою порожнин і каналів, заповнених рідиною — ендолімфою та перилімфою. У лабіринті містяться одразу два органи: орган слуху — завитка й орган рівноваги — вестибулярний апарат.

Завитка  — основна слухова частина органу слуху, бо містить рецепторний слуховий апарат. 

 

БУДОВА ЗАВИТКИ. 

Завитка – кісткова трубка діаметром лише 9 мм, яку вкриває основна мембрана. Завитка спірально закручена у 2,5 оберти та заповнена рідиною, що проводить звукові коливання.  Основа завитки звернена до внутрішнього слухового проходу.

Усередині розміщуються дві подовжні мембрани: нижня (базальна) мембрана утворена щільною сполучною тканиною, а верхня вестибулярна — тоненькою одношаровою сполучною тканиною.

Подовжні мембрани розділяють канал завитки на три частини — верхній, середній і нижній канали. Верхній і нижній канали сполучаються у верхівці завитки, є заповненими перилімфою, а середній канал заповнений ендолімфою. Звук від мембрани овального вікна середнього вуха йде по верхньому каналі  завитки до верхівки, потім нижнім каналом доходить до мембрани круглого вікна, де глушиться. Рідини, що містяться в каналах завитки, є передавальною ланкою, яка доносить енергію звукових коливань до покривної мембрани кортієва органа.

Середній канал відмежовується від нижнього каналу базальною мембраною, на якій розташовані чутливі волоскові клітини, а від верхнього -  відділяється вестибулярною мембраною, до якої прикріплюється покривна мембрана волоскових клітин. 

Вся ця структура середнього каналу, утворена мембраною з волосковими клітинами, що торкаються покривної мембрани, отримала назву кортіївого органа - рецепторний апарат слухової сенсорної системи.

 

Кортіїів орган.

Кортіїв орган - рецепторний апарат слухового аналізатора, що містить рецептори й опорні клітини. 

Функція кортієвого органа - перетворення механічної енергії коливань на електричну енергію нервових імпульсів тої самої частоти.

Рецептори (механорецептори, або слухові рецептори) кортієвого органа - це волоскові клітини  – спеціалізовані видозмінені епітеліальні клітини з тоненькими виростами — волосками, зануреними в желеподібну покривну мембрану, що накриває клітини. У органі міститься 24-30 тис. волоскових клітин, а кожна рецепторна клітина міститься до 70 волосків. До волоскових клітин також підходять дентрити чутливих клітин, по аксонах яких, що формують слуховий нерв, передається імпульс до центральної нервової системи. 

 

Кортіїв орган був описаний італійським  вченим Альфонсом Корті (1822—1876), на честь якого названий.

 

Як розрізняються звуки різної частоти.

Кортіїв орган розділений на ділянки, кожна з яких відповідає за сприйняття хвиль певної частоти.

Наприклад, хвилі високої частоти від звуку дзвоника сприймаються в середній частині завитки. Хвилі низької частоти звуку оркестрової туби сприймаються верхівкою завитки.

Висота звука, який ми сприймаємо, визначається  з якої ділянки кортієвого органа надійшов сигнал.

Інші завдання дивись тут...

 

Загрузка...