Причини порушення гостроти слуху:
• простудні захворювання (інфекція з ротової та носової порожнин через євстахієву трубу може потрапити в середнє вухо);
• запалення середнього вуха, або отит;
• вікова зміна рухливості слухових кісточок унаслідок їхнього зрощення.
• руйнування волоскових клітин та порушення циркуляції рідини в завитці в результаті постійного надмірного шуму, надвисоких та наднизьких звукових коливань (регулярне відвідування рок — концертів, прослуховування гучної музики, постійне користування навушниками, пересування на мотоциклі та тривале перебування на дорозі з активним рухом транспорту, праця у шумному приміщенні);
• уживання деяких лікарських препаратів (антибіотиків);
• пошкодження чи розрив барабанної перетинки (від критичних звуків, чищення слухового проходу зовнішнього вуха гострими предметами, ускладнення отиту).
Сірчана пробка — нагромадження вушної сірки в зовнішньому слуховому проході (спочатку вона м'яка й не заважає слухові, але потім збільшується, щільнішає та закриває слуховий прохід: людина майже раптово починає погано чути на одне вухо).
ОТИТ (з грецьк. вухо) – запалення вуха (найчастіше середнього вуха).
Причини хвороби: переохолодження організму, інфекційні захворювання (застуда, грип, ангіна тощо).
Симптоми: сильні болі у вусі, підвищення температури, головний біль, зниження рівня слуху.
ГЛУХОТА — повна втрата слуху на одне або обидва вуха.
Вона може бути набутою чи вродженою.
Причини хвороби: наслідок двостороннього отиту середнього вуха, тяжкі дистрофічні ураження слухових нервів (часто пов'язані з професійними чинниками: шумом, вібрацією, дією випарів хімічних речовин або з травмами голови), безконтрольне застосування антибіотиків (негативно діють на слуховий нерв, може призвести до стійкої, постійної глухоти).
ГЛУХОНІМОТА (уроджена глухота) — пов'язана з уродженим порушенням слуху.
Причини хвороби: вірусні хвороби матері під час вагітності (краснуха, кір, грип), безконтрольне вживання деяких ліків, особливо антибіотиків, уживання алкоголю, наркотиків, куріння.
Аби глухонімі відчували себе повноцінними членами суспільства, винайдена спеціальна ручна абетка, де кожній літері відповідає певне положення або рух пальців рук.
Методи лікування слуху.
Вікове зрощення слухових кісточок лікують лише хірургічним шляхом, замінюючи слухові кісточки маленькими протезами.
Якщо волоскові клітини ще не повністю втрачені, гостроту слуху покращують за допомогою слухового апарату.
За повної втрати волоскових клітин у обох вухах єдина можлива допомога — оперативне втручання для вживлення штучної завитки (імплант).
Пристрої для захисту слуху.
Звичайні вушні затулки (беруші). Приглушують звук, наприклад, від газонокосарки. Їх виготовляють із м'якого поліуретану чи силікону та можна купити в аптеках.
Електронні протектори вуха. Заглушують звуки вище 82 — 90 дб, а звуки нижче 20 дБ, навпаки, можуть підсилювати. Вмонтований всередині мікрофон визначає гучні звукові хвилі, у відповідь на які електронна система протектора генерує так звану «анти — хвилю» назустріч звуковій хвилі великої амплітуди, і таким чином може знизити її до нуля.
Гігієна органів слуху:
• не видаляти вушну сірку сірником або шпилькою;
• запобігати запаленням (після ангіни, скарлатини);
• не слухати занадто голосної музики, уникати тривалих шумів;
• регулярно мити вуха;
• не слід тамувати чих;
• не слід сильно сякатися (інфекція через євстахієву трубу може потрапити до середнього вуха);
• під час нежиті користуватися одноразовими серветками;
• своєчасно лікувати захворювання глотки;
• проколювати мочки вух для носіння сережок тільки в косметичних кабінетах, аби не занести інфекцію;
• берегти вушну раковину від обмороження (носити узимку головний убір);
• за будь-яких неприємних відчуттів у вусі (біль, шуми, зниження слуху тощо) звертатися до лікаря.
ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ СЛУХУ
• дотримуватися режиму праці та відпочинку;
• вести здоровий спосіб життя;
• запобігати інфекційним захворюванням та ін.;
• лікування гострих і хронічних хвороб носоглотки (аденоїдів, нежитю, гаймориту);
• дотримуватись гігієни органів слуху;
• хімічних факторів;
• самостійно не витягати сірчану пробку з вуха, аби не пошкодити барабанну перетинку.