СЛИННІ ЗАЛОЗИ – дрібні або великі травні залози, які утворюють слину.
Пари великих слинних залоз: привушні, підщелепні і під'язикові, вони функціонують тоді, коли в ротову порожнину потрапляє їжа.
Дрібні слинні залози: губні, щічні, піднебінні і язикові, які містяться на поверхні язика, у слизовій оболонці піднебіння, ясен і щік.
СЛИНА – секрет слинних залоз у вигляді безбарвного розчину неорганічних й органічних сполук (безбарвна слизувато-клейка слаболужна рідина з рН=7,5).
За добу всі слинні залози разом виділяють у ротову порожнину 0,5 – 2 л слини.
Виділення зменшується в стресових ситуаціях; при переляку і майже припиняється під час сну; посилене виділення слини відбувається при дії нюхових і смакових чинників, під час жування; для рідкої їжі виділяється менше слини; для сухої їжі кількість слини збільшується і вона стає рідшою; посилене виділення слини в разі споживання дуже кислих фруктів розбавляє (зменшує концентрацію) кислоту, яка могла б зруйнувати ніжні клітини слизової оболонки.
Три види секрету слини:
1) серозний, що містить багато ферментів (привушна, язикові залози);
2) слизовий (язикові, під'язикова, піднебінні);
3) змішаний (щічні, язикові, губні, піднебінні, піднижньощелепна).
Склад слини:
|
Вода |
близько 98,5 % |
|
Ферменти (амілаза, мальтаза) |
Амілаза починає розщеплення крохмалю на дисахариди. Мальтаза бере участь в останній фазі розщеплення крохмалю до моносахаридів. Цим ферментам властива висока активність, проте в порожнині рота під їхньою дією не відбувається повного розщеплення крохмалю, бо їжа тут перебуває мало часу (15-18 с). |
|
|
|
|
захисні білки (лізоцим та глобулін) |
Лізоцим та глобулін знезаражує мікроорганізми, сприяє загоєнню ран слизової оболонки рота. |
|
складні вуглеводи (слиз муцин) |
Муцин надає слині в'язкості для утворення харчової грудки, що забезпечує краще її проковтування.
|
|
іони солей |
|
Значення слини:
• ферменти амілази (амілаза, мальтоза, птіалін) розщеплюють крохмаль їжі до глюкози, яка й визначає солодкий смак їжі;
• слиз муцин забезпечує формування харчові грудочки й полегшується ковтання;
• слина відіграє важливу роль при розмові: її наявність забезпечує вільні рухи язика й губ;
• лізоцим та глобуліни знешкоджують шкідливі мікроорганізми;
• завдяки органічним сполукам слина утворює на поверхні зубів плівку, що перешкоджає дії кислот на емаль.
РЕГУЛЯЦІЯ СЛИНОВИДІЛЕННЯ В РОТОВІЙ ПОРОЖНИНІ.
|
Безумовний рефлекс слиновиділення нервової системи.
Посилене виділення слини в разі споживання дуже кислих фруктів розбавляє (зменшує концентрацію) кислоту, яка могла б зруйнувати ніжні клітини слизової оболонки. Умовний рефлекс слиновиділення нервової системи.
«Течуть слинки» від запаху смачної їжі, яку готують (подразник – запах, що зазвичай передував або збігався в часі з прийомом їжі), вигляд їжі, дзвін посуду тощо, пропадає апетит від поганого вигляду їжі, умов тощо. Рецептори ока (носа), подразником для яких є вигляд (запах) їжі посилають імпульс до зорового (нюхового) центру головного мозку, далі до центру слиновиділення в довгастому мозку та до кори головного мозку, звідти по відцентрових нейронах команди передаються в слинні залози, що у відповідь стимулюють або пригнічують виділення слини. |
| Гуморальною системою регулюється виділення слини, яка безперервно в невеликій кількості надходить у ротову порожнину. |
