Інші завдання дивись тут...

ОДНОКЛІТИННІ ЗЕЛЕНІ ВОДОРОСТІ.

ХЛАМІДОМОНАДА.

Мешкає одноклітинна зелена водорість здебільшого в мілких теплих прісних водоймах (деякі види трапляються в морях і в лісових ґрунтах).

За несприятливих умов (висихання водойми тощо) клітина втрачає джгутики і переходить у стан спокою, при появі води у неї знову з'являються джгутики і відновлюється життєдіяльність. 

Значення хламідомонади: 

• їжа для інших мешканців водойм;

• збагачує водойми киснем;

• використовується  для лабораторних досліджень.

За масового розмноження хламідомонада може спричиняти явище, відоме під назвою «цвітіння» води.

Будова клітини ХЛАМІДОМОНАДИ.

Одноклітинний організм, форма клітини – грушоподібна. 

Клітина оточена щільною клітинною оболонкою, під нею є клітинна мембрана.

На передньому кінці розташовані два джгутики однакової довжини (за їхньою допомогою хламідомонада плаває в товщі води). 

Спереду розташовані дві скоротливі вакуолі, які регулюють концентрацію розчину в клітині (виводиться вода та регулюється тиск).

Має один великий хлоропласт чашоподібної форми з одним піреноїдом, тому весь вміст клітини розміщується в заглибині хлоропласта. Піреноїди - тільця білкової природи, які розташовуються на поверхні хлоропластів, і навколо них відкладаються запасні поживні речовини – крохмаль.  

Червоне світлочутливе вічко (стигма), що розташоване у хлоропласті, визначає напрям руху до світла.

У цитоплазмі є велика вакуоля із клітинним соком.

У центрі клітини розташоване ядро.

Тип живлення хламідомонади - змішаний (на світлі вона живиться за допомогою фотосинтезу, в умовах недостатнього освітлення поверхнею клітини вбирає розчинені у воді органічні речовини).

Газообмін в процесі дихання хламідомонади відбувається через поверхню клітини.

Розмноження хламідомонади: нестатевий (спорами) та статевий способи. За масового розмноження хламідомонада може спричиняти явище, відоме під назвою «цвітіння» води.

• Нестатевим способом розмножуються у сприятливі умови за допомогою рухливих спор (під клітинною оболонкою материнського організму цитоплазма та ядро кілька разів діляться, виникають невеликі спори з двома джгутиками,  коли оболонка розривається,  спори залишають материнську клітину та виходять у воду, там швидко виростають до певних розмірів, після чого їхня клітинна оболонка стає твердою та нерозтяжною).

• Статевим способом розмножуються за несприятливих умов, наприклад, при зниженні температури води, пересиханні водойм тощо (материнська клітина ділиться на кілька десятків статевих клітин, зовні подібні до спор, однак значно менші за розмірами, вони виходять у воду і попарно запліднюються, утворена зигота вкривається товстою оболонкою, у такому стані вона переживає несприятливі умови, за настання сприятливих умов цитоплазма і ядро зиготи діляться, так утворюються 4 спори, які виходять у воду та перетворюються на зрілих хламідомонад).

ХЛОРЕЛА.

Мешкає одноклітинна водорість переважно на зволожених ділянках суходолу: на вологому ґрунті, вогких стінах, також як симбіот у тілі водних організмів. 

Несприятливі умови перебуває у вигляді цисти (оболонка клітини хлорели може потовщуватись, у цитоплазмі накопичується багато олії і запасного крохмалю, у такому неактивному стані хлорела може перебувати тривалий час).

Значення хлорели: 

• їжа для інших мешканців водойм;

• збагачує водойми киснем;

• багата на різні вітаміни та необхідні для організму людини хімічні елементи (Фосфор, Кальцій, Калій, Магній, Ферум, Купрум, Сульфур, Йод тощо);

• клітини хлорели містять найбільше хлорофілу, який відомий своїми антибактеріальними властивостями, стимулює процеси кровотворення, роботу серцево-судинної, травної систем;

• речовини, які входять до складу клітинної стінки хлорели, сприяють виведенню з організму людини отруйних речовин: отрутохімікатів, важких металів, захищають від небезпечного впливу радіації;

• стимулює імунну систему та ріст організму, широко використовують як вітамінні та стимулюючі препарати, вживають в їжу тощо;

• із середини XX сторіччя хлорелу використовують для очищення води та поновлення складу повітря на космічних станціях і підводних човнах;

• одержують кормовий білок;

• чудове зелене добриво (на 10 л води для поливу рослин додати кілька гранул нітратно-фосфатного добрива 2-3 г, то вже через добу там масово розмножиться хлорела). 

Будова клітини хлорели.

Одноклітинний організм, клітина поодинока кулястої форми.

Не має джгутиків і тому нерухома.

Клітину оточує тонка, але дуже щільна клітинна оболонка, під нею є клітинна мембрана.

Має один хлоропласт чашоподібної форми, у якому відкладається крохмаль.

Має одне ядро.

Хлорела дуже схожа на хламідомонаду, але не має скоротливих вакуолей, джгутиків, тому нерухома, їй не потрібне вічко.

Тип живлення хлорели - автотрофний (фотосинтез). 

Газообмін в процесі дихання хлорели відбувається через поверхню клітини.

Розмноження хлорели: лише нестатевим способом нерухомими спорами (їх унаслідок поділу вмісту материнської клітини утворюється до 8, спори звільняються через розриви оболонки материнської клітини). 

ЕВГЛЕНА ЗЕЛЕНА.

Мешкає в неглибоких прісних стоячих або слабко проточних водоймах, зазвичай з високим умістом органічних речовин. 

Значення евглени зеленої: 

• споживаючи розчинену органічну речовину, беруть участь у процесах самоочищення води; 

• їжа для інших мешканців водойм;

• збагачує водойми киснем.

Будова клітини евглени зеленої

Одноклітинний організм, форма клітини веретеноподібна.

Вкрита клітинною мембраною.

Під клітинною мембраною в ущільненому шарі цитоплазми є структури, які підтримують форму клітини, разом вони становлять пелікулу, тому форма може вигинатися, витягуватися, скорочуватися.

Має довгий джгутик для руху.

Короткий потовщений джгутик, схований у глотці, зі світлочутливим вічком  червоного кольору утворюють систему для визначення напряму руху до світла.

Біля основи довгого джгутика розташована скоротлива вакуоля (виводить надлишок води з клітини та регулює тиск усередині).

У центрі із задньої частини клітини розташоване велике ядро.

Має від одного до кількох зелених хлоропластів для фотосинтезу.

У цитоплазмі відкладається вуглевод, який нагадує крохмаль, що запасається в рослинних клітинах.

Має глотку, яка не приймає участі у живленні, а здійснює функцію виділення.

До глотки прилягає декілька скоротливих вакуолей.

Тип живлення евглени зеленої: змішаний (на світлі автотрофне - здійснює  фотосинтез, у  темряві гетеротрофне грибне - поверхнею клітини вбирає розчини органічних речовин).

Газообмін в процесі дихання евглени зеленої відбувається через поверхню клітини.

Розмноження нестатеве: повздовжнім поділом клітини навпіл у рухливому стані.

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ ОДНОКЛІТИННИХ ЗЕЛЕНИХ ВОДОРОСТЕЙ.

Спора – клітина, вкрита щільною оболонкою, яка забезпечує нестатеве розмноження материнського організму (без джгутиків).

Зооспора (від грец. зооп - тварина і спора) – спеціалізована клітина нестатевого розмноження, що має джгутики. 

Джгутики – органели руху в одноклітинних.

Циста - спора, що утворюється для перенесення організмом несприятливих умов.

Запліднення – процес злиття статевих клітин.

Зигота (від грец. зиготос - з'єднані разом) - клітина, яка утворюється внаслідок злиття двох гамет жіночої та чоловічої.

Симбіоз (від лат. симбіозис - спільне життя), або мутуалізм – взаємовигідне  співжиття організмів.

Автотрофне живлення (від грец. аутос - сам і трофе - живлення) – тип  живлення, для якого характерним є самостійне утворення поживних органічних речовин з неорганічних. 

Гетеротрофне живлення (від грец. гетерос - інший і трофе) – тип живлення, для якого характерне використання готових органічних речовин.

Гетеротрофне грибне живлення – поглинання готових органічних речовин поверхнею організму.

Пелікула (від лат. pellicula, зменшуване від pellis — шкіра) — захисна плівка з ущільненої цитоплазми, що вкриває тіло деяких найпростіших.

Піреноїди (від грец. пірен - кісточка і еідос - вигляд) – тільця білкової природи, які розташовуються на поверхні хлоропластів, і навколо них відкладаються запасні поживні речовини – крохмаль.

"Цвітіння води" - скупчення величезної кількості (шар ціанобактерій та водоростей може досягати 10-15 см завтовшки) ціанобактерій та водоростей біля поверхні води, що викликає задуху для риби та завдає шкоду рибному господарству.  

Інші завдання дивись тут...