Запліднення – це процес злиття чоловічої та жіночої статевих клітин, який лежить в основі статевого розмноження.
Пилкове зерно (чоловічий гаметофіт) та зародковий мішок (жіночий гаметофіт) розвиваються на рослині-спорофіті за рахунок її поживних речовин.
Жіночий гаметофіт – зародковий мішок у центрі насінного зачатку маточки.
У більшості квіткових рослин зародковий мішок складається із семи клітин — великої центральної і шести менших за розміром, одна з яких і є яйцеклітиною.
Яйцеклітина –> зародковий мішок –> насінний зачаток –> зав'язь –> маточка
Основна функція зародкового мішка — утворення жіночої статевої клітини — яйцеклітини.
Чоловічий гаметофіт - пилкове зерно у пилковому гнізді пиляка тичинки.
Ззовні пилкове зерно вкрите твердою оболонкою із різноманітними виростами поверхні, що водночас захищає вміст пилкового зерна і допомагає йому закріпитися на приймочці.
Пилкове зерно містить сифоногенну клітину (велика клітина, з якої утворюється пилкова трубка) та спермагенну клітину (мала клітина, з якої утворюються чоловічі статеві клітини - спермії).
Спермії –> пилкове зерно –> пилкове гніздо –> пиляк –> тичинка
Основна функція пилкового зерна квіткових рослин — утворення нерухомих (без джгутиків) чоловічих статевих клітин — сперміїв
Коли пилкове зерно потрапляє на приймочку маточки, воно проростає.
Проростання пилкового зерна – процес утворення пилковим зерном пилкової трубки для транспортування сперміїв, яка доростає в зародковий мішок.
Коли пилкова трубка доростає в зародковий мішок, її кінчик розривається, а чоловічі статеві клітини — спермії — виходять з неї поблизу яйцеклітини.
Біологічне значення запилення і утворення пилкової трубки у квіткових рослин: транспортування сперміїв у насінний зачаток до зародкового мішка.
Отже, зі спермагенної клітини пилкового зерна утворюються дві статеві клітини (спермії), які по пилковій трубці потрапляють до зародкового мішка, розташованого в насінному зачатку.
ПОДВІЙНЕ ЗАПЛІДНЕННЯ КВІТКОВИХ РОСЛИН.
Розпізнавання пилка: пилок одного виду рослини має однокову форму, розмір, різні вирости у вигляді шипів, горбиків, ямок, а приймочка маточки виділяє спеціальну речовину у відповідь на споріднений пилок, що потрапив на неї.
Процес подвійного запліднення: після запилення пилкове зерно проростає пилковою трубкою, досягає зародкового мішка, входить до нього через пилковхід і лопається. Один із сперміїв зливається з яйцеклітиною, а інший – із центральною клітиною зародкового мішка.
Із заплідненої яйцеклітини (зиготи) розвивається зародок, а із заплідненої центральної клітини – запасаюча тканина, яка у покритонасінних називається вторинним ендоспермом.
Після запліднення з насінних зачатків формується насіння, а сама квітка перетворюється на плід.
Оскільки кожен спермій зливається з окремою клітиною зародкового мішка (яйцеклітиною та центральною клітиною), тобто зародок та ендосперм утворюються внаслідок запліднення, тому запліднення у них називають подвійним.
Біологічне значення подвійного запліднення: одночасне утворення зародка нової квіткової рослини і запасаючої тканини, якою цей зародок живиться — ендосперми (утворення вторинного ендосперму дозволяє запобігти зайвій втраті поживних речовин у тому випадку, коли запліднення яйцеклітини не відбулося).
Процес подвійного запліднення відкрив 1898 року професор Київського університету Святого Володимира (нині - Київський національний університет імені Тараса Шевченка) Навашин Сергій Гаврилович.
Значення подвійного запліднення: забезпечує високу пристосованість до умов довкілля (більшість рослин отримують спадкову інформацію від різних батьків, насіння добре захищене у плоді).