РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ.
Місцезростання – тип місцевості, де поширений певний вид рослин.
Флора – сукупність видів рослин, що зростають на певній території (наприклад, флора України, Карпат, Криму). Назва походить від імені міфічної богині давніх римлян Флори, покровительки квітів і весни.
Різні види рослин зростають не самі по собі, а у певних рослинних угрупованнях: вони пристосувалися до спільного зростання в одному місці, взаємодіють між собою задля найбільш ефективного використання вологи, світла та інших ресурсів середовища, при цьому одні види рослин створюють умови для існування інших (одні рослини можна знайти в лісі, інші - на болоті чи луці тощо).
Рослинні угруповання – це групи взаємопов'язаних між собою рослин різних видів, які тривалий час зростають у певній місцевості з однорідними умовами життя, тобто характеризується сукупністю рослинних угруповань, а не видовим складом рослин.
Значення рослинних угруповань: різні види рослин можуть існувати разом та ефективно використовувати вологу, світло та інші ресурси середовища, наявні у певному місці зростання.
Приклади рослинних угруповань: ліси, стопи, луки, болота, пустелі тощо.
Рослинність – сукупність рослинних угруповань Землі або окремих її частин.
Сезонні зміни в рослинних угрупованнях:
• восени відмирають трав'янисті рослини або лише їхні надземні частини;
• листопадні деревні рослини скидають листки;
• навесні рослини розвиваються з насіння або підземних частин, розпускаються листки, квітки та ін.
Види, які входять до складу угруповань, мають різну чисельність і густоту зростання.
Домінуючий вид угруповання – найчисленніший вид, який визначає характер самого рослинного угруповання (ковила в ковиловому степу, дуб в дубові, сосна в соняку, дуб та граб у дубово-грабовому лісі).
Кожне рослинне угруповання характеризується ярусністю.
Ярусність – певне просторове розташуванням різних видів.
Розрізняють ярусність: надземну та підземну.
НАЗЕМНА ЯРУСНІСТЬ.
Наземна ярусність визначається певним розташуванням наземних частин різних видів рослин за висотою.
|
Рослини лісу ростуть ярусами – пристосування до мирного співіснування в умовах різного освітлення. Верхні яруси зазвичай обирають світлолюбні рослини, а нижні - тіньовитривалі і тіньолюбні. Трав'янисті рослини цвітуть ранньою весною, коли менше тіні від дерев. Верхні яруси утворюють високі та нижчі дерева (дуб, сосна, ялина, граб, клен, липа, ясен, береза, осика); У середньому ростуть чагарники (ліщина, глід, черемха, бузина, терен, шипшина, вовче лико, барбарис, ожина, малина та інші). Нижні яруси заповнюють трав'янисті рослини, яких без світла у лісі зазвичай небагато і мають здебільшого широкі листки (жовтець, конвалія, барвінок, плющ, суниці, орляк, квасениця, ряст, зірочник, медунка, копитняк, проліски та інші); найнижче ростуть мохи і лишайники, які накопичують вологу і в такий спосіб впливають на рослини верхніх ярусів. |
 |
|
Степам, лукам і болотам також властива ярусність, але вона не така чітка, як у лісах, а кількість ярусів значно менша, фотосинтезуючі пагони майже повністю затінюють поверхню ґрунту.
|
|
ПІДЗЕМНА ЯРУСНІСТЬ.
Підземна ярусність визначається розташуванням їхніх підземних частин за глибиною проникнення в ґрунт.
Підземні органи рослин - корені, кореневища, цибулини, бульби тощо також розташовані ярусами.
Найглибше проникає коріння дерев, вище розташовані корені чагарників, ближче до поверхні - корені трав'янистих рослин.
Особливий ярус - лісова підстилка, утворена рештками рослин, опалим листям.
ТИПИ РОСЛИННИХ УГРУПОВАНЬ.
В Україні трапляються такі типи рослинних угруповань: ліси (хвойні, широколисті, мішані), луки, степи (південь України) та болота (Полісся).
ЛІСИ – угруповання, у яких переважають деревні рослини.
Первинні ліси – ліси, які існують без втручання людини (тропічні).
Вторинні ліси - ліси, які утворюються на місці первинних, їх людина може насаджувати штучно.
Ліси залежно від переважаючої породи дерев: широколисті, хвойні, мішані, тропічні ліси.
• У широколистих лісах ростуть різноманітні види листопадних дерев: дуб, граб, бук, клен, ясен, береза, липа тощо. Відповідно до домінуючого виду дерева розрізняють дубові (діброви), букові, грабові, дубово-грабові, березові та інші ліси (поширені у горах Криму й Карпат та у центральних регіонах України). Наявність товстого шару опалого листя та затіненість широких крон дерев влітку заважають росту трав, тому часто трапляються рослини із кореневищами, бульбами і цибулинами, які, завдяки запасам поживних речовин, встигають відцвісти рано весною, до того, як листя дерев повністю розвинулось (анемони, ряст, проліски, підсніжник, печіночниця, цибулька гусяча).
• У хвойних лісах ростуть різні види голонасінних: ялина, сосна, смерека, модрина тощо. Соснові ліси (сосняки) можуть рости на ґрунтах різних типів, навіть піщаних, а ялинові ліси (ялинники) - лише на зволожених, багатих на гумус. Смерекові ліси Карпат зазвичай темні, з потужним шаром опалої хвої, майже не ростуть трави. Соснові ліси у північній частині України часто світлі, із багатим трав'яним покривом.
• У мішаних лісах можуть переважати як листопадні (граб, дуб), так і хвойні дерева (сосна).
• Найбагатшими за видовим складом є вологі тропічні ліси Африки, Азії та Південної Америки.
Основні яруси лісів: деревний, чагарниковий, трав'яний, моховий.
Ярусність мішаного лісу.
Верхній п’ятий надземний ярус складають високорослі дерева - сосна, дуб, граб.
Рослини четвертого нижчого ярусу - це невисокі дерева (дика груша тощо).
Ще нижчий третій ярус утворений чагарниками (ліщина, ожина та ін.).
Четвертий ярус складають трав'янисті рослини (розрив-трава, медунка, барвінок).
Перший наземний ярус утворений мохами, грибами.
ЛУКИ – угрупування, що розвиваються за умов достатньої зволоженості, де панують багаторічні трав'янисті рослини.
Багаторічні трав'янисті рослини зазвичай ростуть та розвиваються з весни до осені.
Луки можуть бути природними і штучними (створила людина).
Екологічне значення луків для людини: пасовища для випасання худоби та косовиці для заготівлі трав. Сінокосно-пасовищні луки в Карпатах називають полонинами.
Типи лук щодо вологості:
• заплавні луки, які розміщуються у долинах річок, тому під час повені покриваються водою (вода наносить мул, що сприяє підвищенню родючості ґрунту);
• суходільні луки, які зволожуються лише дощами.
СТЕПИ – угруповання, що розвиваються за малої зволоженості, де панують багаторічні трав'янисті рослини, насамперед ковила, типчак, костриця тощо.
Багато степових рослин пристосовані до тривалих посушливих періодів: встигають відцвісти та дати насіння протягом відносно вологої весни, під час посушливих літа та осені їхня надземна частина відмирає, а в ґрунті залишаються видозмінені підземні пагони (цибулини, бульбоцибулини, кореневища) або корені.
Завдяки травам у степах за тисячоліття утворились потужні най родючіші ґрунти нашої планети — чорноземи.
Території степів засаджені культурними рослинами.
Цілинні степи – степи, що не змінені діяльністю людини (характеризуються родючими ґрунтами й високою видовою різноманітністю рослин). В Україні цілинний степ зберігся лише на території заповідників (заповідник Асканія-Нова).
БОЛОТА – угруповання, розвиваються в умовах надмірної зволоженості, де домінують трави, але часом зростають невеликі кущі і дерева.
Рослини боліт: мох сфагнум, багно, пухівка, росичка, журавлина, осока.
Типи боліт за способом водного живлення:
|
верхівкові болота зі сфагнумом, до яких вода надходить переважно з атмосферними опадами
|
низові болота з осокою, які живляться ґрунтовими водами, що багаті на поживні речовини
|
ПУСТЕЛІ - угруповання, що розвиваються в умовах нестачі зволоженості, де рослини не утворюють суцільного покриву.
В Україні найбільші пустельні угруповання розташовані у Олешківських пісках на Херсонщині (найбільша пустеля в Європі утворилася внаслідок надмірного випасу худоби кілька століть тому).
ШТУЧНІ УГРУПОВАННЯ — сади, ягідники, парки, поля, баштани, городи, квітники, пасовища, лісонасадження, що існують завдяки підтримці людиною, бо не здатні самостійно існувати тривалий час.
Щоб зберегти бажаний видовий склад таких угруповань, треба витрачати чимало зусиль на боротьбу із бур'янами, адже без догляду вони швидко заростають та перетворюються на рослинні угруповання подібні до природного типу.
Негативний вплив людини на рослинні угруповання.
• Руйнування природних рослинних угруповань (вирубування лісів, осушення боліт, розорювання цілинного степу тощо), а на їхньому місці створення недовговічних штучних.
• Масове винищення певних видів організмів, одні з яких уже зникли з нашої планети, а інші перебувають на межі зникнення (рослини з цінною деревиною, гарними квітами, лікарські рослини, їстівні гриби).
• Неправильний обробіток ґрунтів та забруднення різними хімічними речовинами (отрутохімікати, надлишки мінеральних добрив тощо) та радіонуклідами порушує їхню природну структуру та веде до зменшення товщі верхнього родючого гумусового шару.