Ліс восени різний.
Спершу осінній ліс зелено-жовтий, жовтогарячий та золотий. Згодом потемніле листя повільно опускається додолу в останньому кружлянні. Дерева міцно засинають в очікуванні весни. Тепер вони нагадують примарних казкових сторожів лісовика. Не заглядає у хащі яскравий сонячний промінчик. Тому в лісі часті тривожні сутінки. І стоїть тиша. Чути тільки як завиває осінній вітер. Іноді промайне пухнастий хвіст працьовитої білки. Проповзе між опалим листям їжачок. До них відізветься тиха розмова пташок.
Але навіть у пізньому осінньому лісі є своя чарівність. Після дощу серед опалого листя раз у раз піднімають свої шапки численні гриби. Великий грибний острів – це осінній ліс.
***
Яких тільки барв немає в осінньому лісі!
Зеленим опадає листя бузку та вільхи. Першими жовтіють береза, ясен, липа. Ще дужче тремтить пожовтіле листя на полохливій осиці. Плавно від оранжевого до теракотового змінює барви горобина. Згодом уже великим червоним листям красується красень-клен. Коричневими барвами вкрилося листя могутніх дубів. Так і простоять вони зиму зі своїм засохлим листям, ніби хизуючись своєю силою.
Осінній букет лісового листя милує своїми барвами!