Хвала рукам, що пахнуть хлібом

   Шлях  хліба до нашого столу є довгим.

Селекціонер дасть найкраще зерно. Хлібороб засіє його і догляне золоте колосся. Комбайнер збере багатий урожай. Мельник змеле зерно на борошно. Пекар спече смачні хлібини, короваї та булочки.

   Руки усіх трударів пахнуть запашним хлібом. 

Міркування «Що краще мати — мішок золота чи мішок пшениці»

     На мою думку, краще мати мішок пшениці, ніж мішок золота.

      Усе, що не примножується, має властивість закінчуватися, що скоріше стосується золота. Зрозуміло, що воно має своє цінність, за нього можна багато чого придбати.

      Пшеницю також вважають золотою, бо її цінність у хлібині – їжі, без чого не може обійтися жодна людина. Якщо не вирощуватиметься зерно, тоді і за золото його не купиш.

      Отже, первинною потребою є золота пшениця, яку виростять працьовиті руки, а вторинною – золото, за яке її потім можна буде придбати.

Як приходить на стіл хліб? Текст – розповідь.