Загрузка...

                    ЗВІДКИ СИЛА У ДЖЕРЕЛЬЦЯ

3. Джерельце вслухалось у мудрі слова...

    Вже кізку заспраглу воно напував,

    Сюди навертали і лосі, й зайці,

    І сонце купало свої промінці.

    І радісно друзям джерельце дзвеніло -

    Відчуло в собі неабияку силу.

    Вербиця зітхає: - Ой щедре ти дуже,

    Ось, вип'ють тебе і засохнеш ти, друже.

    Джерельце сміється: - Тепер я стосиле,

    Ні в якої спеки не вистачить сили

    Убити мене. То ж заходьте до до мене

    Всі, люди хороші, по воду студену.

    Прийшли хлібороби із поля сюди -

    З джерельця напитися диво-води,

    Зробили криницю вони дзвонкову.

    Джерельце співало: - Тепер я живу,

    Бо битися серце повік моє буде,

    Спасибі вам, люди, спасибі вам, люди!.. 

2. Жило джерело так не рік і не два,

    Поля засівали, збирали жнива.

    Напевне, від злості, а може від ліні

    Безсиліти стало джерельце у тіні.

    Жарке і сухе нині випало літо.

    — Ой сохну я, сохну, як буть, що робити?

    І тінь від вербиці мені не поможе,

    Ой хто ж, підкажіть, врятувать мене може?

    Землице-матусю, дай сили мені!..

    Земля сумовито промовила: — Ні,

    Саме ти спроможне себе врятувати.

    Ти будеш дзвеніти, ти будеш співати,

    Ніколи не знатимеш горя-біди,

    Коли перестанеш жаліти води,

    Як житимеш ти не для себе — для всіх

    І щиро любитимеш друзів своїх.

    Є приказка мудра, хоча і стара:

    Не буде життя на землі без добра.

1. У полі джерельце жило-поживало,

    Не знало турботи і друзів не мало,

    А дихало просто собі під вербою,

    Любило себе і пишалось собою.

    Ховалося в тінь від світанку до ночі,

    Боялося сонцю заглянути в очі.

    А взимку воно спочивати лягало

    Від всіх відверталось, нікого не знало.

    Ішли перехожі у тінь до вербиці,

    Прохали джерельце: «Дай трішки водиці!..»

    Та слухати навіть воно не хотіло,

    Над кожною краплею скупо тремтіло.

    Спинялися звірі і пити просили,

    Аж злилось джерельце: «Чи вистачить сили

    У мене, щоб всім вам надбати води?

    Я бачу, мені не минути біди!»

    Ховалось у трави від муки такої: —

    Я хочу спокою, я хочу спокою.

2. Визнач прислів'я, яке може бути головною думкою даного вірша.

а) Хто хвалиться, той кається.

б) Дерево міцне корінням, а людина — друзями.

в) Хто людям добра бажає, той і собі має.

3. Хто допоміг джерельцю зрозуміти сенс життя?

а) Хлібороби;

б) земля;

в) сонце.

4. Яким словом можна замінити слово скупо?

а) Жадібно;

б) щедро;

в) весело.

5. Яке добре діло зробили хлібороби?

а) Прийшли напитися води;

б) співали пісні;

в) зробили криницю.

6. До поданих слів добери і запиши рими з тексту,

врятувати — співати                    

дуже — друже     

зайці — промінці                       

до вербиці — водиці     

7. Підкресли в тексті приказку.

Не буде життя на землі без добра.

8. Напиши, як ти розумієш цю приказку.

  

Загрузка...