...

Варіант 1.

                                       ПРО вогонь

Пройшла Масляна. Михась із дідом, балакаючи про все на світі, підготували все до посівних робіт. Тато працював з ранку до вечора. А дід залишався майже єдиним Михасевим співрозмовником. Бабуся посміха­лася:

— Дивись, діду, щоб усю свою мудрість передав хлоп­чикам, а я — дівчаткам.

Надійшла весна. Земля парувала, підставляючи соне­чку то плечі, то долоні, поверталася різнобоко, відігрі­ваючись після льодового насту.

— Діду, ти колись мені обіцяв розповісти про пере­творення дрів на вогонь.

—  Бачиш, кожна жива істота, все те, що рухаєть­ся, — живе, бо має силу рухатися, має енергію. Ось я, коли рівняв гвіздки взимку, теж іноді кресав іскри. Гвіздки не хотіли, щоб я лупцював їх, і пручалися, на­гріваючись від ударів. Навіть лютували, бо енергію від­давали іскрі. Тобто енергія перетворювалася на вогонь. Ти ж помічав, напевне, Михасе? Дерево має свою си­лу, а коли її додати сірником, сила стає значнішою. Вогонь, що був маленькою іскрою, стає великим та мо­гутнішим.

— Я зрозумів. Але то дерево, а то — небо. Звідки там вогонь?

— А там хмари живуть. Вони іноді сперечаються, кепкують, іноді наштовхуються одна на одну, і тоді їх іскри перетворюються на вогонь.

— Діду, ти ж казав, що у хмарі — вода.

— Казав. Вода теж жива. Рухається, має силу, а зна­чить, енергію. Ось і міркуй.

— Не можу! — хлопчик аж закрутився. — Вода ж не горить.

Якраз блискавиця влучила у сухе горіхове дерево і воно вмить спалахнуло яскравим кострищем. Михась заплакав:

— А як вона в нас влучить?

— Не влучить. Блискавиця вибирає найвищий пред­мет. А ми з тобою — під дахом, на якому стоїть громо­відвід, щоб блискавиця не зачіпала.

— А коли я буду найвищим там, де вона гуляє? — Михасик з острахом дивився у небо.

— Тоді треба спокійно сісти у безпечне місце і пере­чекати, поки вщухне її зухвальство.

— Все одно боюся, діду.

— Просто треба знати, як бути, коли зіткнешся з нею, тоді нічого страшного немає. Кожна краплина твоїх знань захистить тебе від небезпеки. (За Л. Линдюк)

1. До якого жанру належить даний текст?

а) Казка;

б) оповідання;

в) легенда.

2. Визнач основну думку тексту.

а) Кожна краплина знань стане у пригоді в подаль­шому житті.

б) Шпаківень у садку має бути багато.

в) Блискавки дуже небезпечні.

3. Хто передавав свої знання Михасикові?

а) Бабуся;

б) татко;

в) дідусь.

4. Де іскри перетворюються на вогонь?

а) У хмарі, дереві, вітрі;

б) у хмарі, дереві, гвіздку;

в) у хмарі, дереві, землі.

5. Визнач значення слова зухвальство.

а) Почуття жаху;

б) щось набридливе, одноманітне, що не викликає ін­тересу;

в) не виявлення належної уваги, грубість, нахаб­ство.

6. Які порівняння використав автор у тексті? Запиши.

Земля, мов жива, вона парувала, підставляючи соне­чку то плечі, то долоні, поверталася різнобоко. Все рухоме, мов живе, бо має силу рухатися. Все рухоме має енергію. Гвіздки, мов живі, пручалися, навіть лютували. Енергія перетворювалася на вогонь. Вогонь, що був маленькою іскрою, стає великим та мо­гутнішим. Хмари живуть, сперечаються, кепкують, іноді наштовхуються одна на одну, і тоді їх іскри перетворюються на вогонь. Вода теж жива, рухається, має силу, а зна­чить, енергію.

7. Як ти зрозумів, що таке енергія? Поясни.

Енергія – внутрішнє тепло усіх тіл. Все рухоме має енергію. Коли дід рівняв гвіздки, вони нагрівалися і давали іскру. Іскри можуть перетворюватися на вогонь. Інколи він великий та могутній. Хмари рухаються, вони з води. Значить вода має енергію. Коли хмари зіштовхуються, виникає блискавиця.

8. Про що нове ти дізнався з даного тексту?

З тексту я дізнався, що все живе та рухоме має енергію. З маленької іскри виникає могутній вогонь. Також цікаво було дізнатися, що блискавиця влучає у найвищий предмет. Щоб захиститися від неї, на будинках ставлять громовідводи.

 

 

     

...