Варіант 5.

                          СОНЦЕ ЗАБЛУКАЛО (Казка)

Кілька днів Сонце спочивало, укутавшись важкими хмарами. А сьогодні нарешті вітер зім'яв пухнасте по­кривало, розірвав його і поволік по синьому небу. Сонце розплющило очі. Кинуло на галяву золотистий сніп про­менів. Закортіло синичці Щебетушці погрітися на Сон­ці, та воно вже завернуло до заходу. Ой лишенько! Во­но ж, мабуть, спросоння заблукало! Адже влітку воно підіймалося набагато вище.

— Сонечку! — крикнула синичка. — Ти ж збилося зі свого шляху!

Та Сонце було вже далеко.

— Кого ти кличеш? — запитав горобець.

— Ой, горобчику, наше Сонечко заблукало. Треба йо­му в цей час над сосниною бути, а воно покотилося до обрію...

Горобець не на жарт збентежився. Підлетів снігур. Він весело привітався, запросив пташок на ягоди та, до­відавшись про новину, захвилювався:

— Гайнемо до дятла, розкажемо йому про це!

— Дядьку дятле! Сонце з дороги збилося! — закрича­ли пташки.

— Гей, сусідко! — покликав дятел синицю Летінь, матір маленької Щебетушки.

Стара синиця порядкувала в дуплі, лаштувала ве­черю.

— Що там скоїлось?

— Ти й досі не помітила, що Сонце заблукало? — хи­тро примружив дятел бузинове око. — Молодята хочуть його рятувати!.. Вони ще не знають, що у Сонця кілька доріг. Влітку — одна. Тією дорогою Сонце мандрує пря­місінько понад лісом. Тоді воно ласкаве і щедре, ходить в небі поволі, золоте проміння сіє — землю гріє. Восени обирає іншу путь — боком золотаві ліси обходить. А от взимку зовсім низько оббігає.

— Наше Сонечко дуже цікаве, — втрутилася матуся Летінь, — воно в цей час на півдні гостює, інші замор­ські землі оглядає.

І пташкам знову стало весело.

— Матусю, — посміхнулася Щебетушка, — а я знаю, де Сонце гостює. Воно тепер сяє в тих чудових краях, куди полетів дядько лелека. Де ростуть величезні фіку­си і пальми, де цвітуть у затінку ліани.

— Еге ж, доню, у тих краях тепер днина довга-довга.

Сонце вже зовсім закотилося за обрій і виглядало звідти однією червоною скибочкою, яка щомиті змен­шувалась. От воно й зовсім сіло, тільки червона за­грава над обрієм залишилася. Мороз почав до галяви підкрадатися, білими валянками поскрипувати. Зі­тхнув — війнув крижаним вітром, порозганяв пташок кого куди.

Матуся Летінь укрила Щебетушку м'яким крилом, і обидві вони зігрілись і заснули. Цілу ніч Щебетушці снились заморські країни з ласкавим Сонцем, що гостює там цілісінькі дні.  (Н. Приходько)

1. Визнач жанр твору.

а) Оповідання;

б) легенда;

в) казка.

2. Визнач тему твору.

а) Життя птахів узимку;

б) мандрівка Сонця взимку на небосхилі;

в) сварка птахів.

3. Хто з птахів збентежився, що Сонце заблукало?

а) Синичка, зяблик, ластівка;

б) синичка, дятел, снігур;

в) синичка, горобець, снігур.

4. Що хотіли молоді пташки зробити для Сонця?

а) Врятувати;

б) піти в гості до нього;

в) приспати.

5. Визнач запис, у якому є римовані слова.

а) На півдні гостює — землі оглядає;

б) порядкувала в дуплі, лаштувала вечерю;

в) проміння сіє — землю гріє.

6. Чому синичка Щебетушка думала, що Сонце заблу­кало?

Влітку сонечко підіймалося високо, а взимку воно виглянуло і швидко завернуло до заходу.

7. Випиши з тексту образні вислови.

Сонце спочивало, укутавшись важкими хмарами. Вітер зім'яв пухнасте покривало, розірвав його і поволік по синьому небу. Сонце розплющило очі. Кинуло на галяву золотистий сніп про­менів. Во­но спросоння заблукало! Наше Сонечко заблукало. Воно ласкаве і щедре, ходить в небі поволі, золоте проміння сіє — землю гріє. Сонечко дуже цікаве на півдні гостює, інші замор­ські землі оглядає. Сонце виглядало звідти однією червоною скибочкою, яка щомиті змен­шувалась. Мороз почав до галяви підкрадатися, білими валянками поскрипувати. Зі­тхнув — війнув крижаним вітром, порозганяв пташок кого куди.

8. Склади і запиши план переказу тексту.

1. Сонечко спочивало у хмарах.

2. Сонечко спросоння заблукало.

3. Переполох птахів на галявині.

4. Розповідь мудрого дятла.

5. Мороз підкрався на галявину.

6. Зимовий сон Щебетушки.