КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 5.
Варіант 1
ДОМОВИЧОК ПОВЕРТАЄТЬСЯ. НЕСПОДІВАНЕ ЗНАЙОМСТВО
Мама з Оксаночкою поправляла пензликом крило лебедя на картині.
- Оксю, ти ж - не мавпочка, я - не пальма! Не підбивай!.. Ай-ай-ай !!!
Чи то Оксанка таки підбила, й пензлик ненароком пробив полотно, чи то само по собі з-під лебединого крила раптом щось мигнуло додолу, і об паркет хряпнуло... яйце! А тут іще ззаду, в каміні, щось мовби зітхнуло чи шелеснуло. Перелякано озирнулись - нічого. До яйця повернулись - немає.
...Замість нього на підлозі охайно струшує з себе шкаралупи маленький патлатий чоловічок. Завбільшки з ляльку, у темному (як у нашій гімназії) костюмчику, при білій сорочині й краватці-«метелику». Такий щасливий!
- Ух, нарешті вирвався ж отого жакартиння! Нема гіршої долі, як жити без волі! - сміється.
- Що це було? - мама глянула на дірку в полотні й лушпайки на підлозі. - Фарба облущилась?
- Дарино! Што років не бачилишь!.. Нема ягоди понад малину, нема дівки понад Дарину!.. - задерши голову, милувався мамою чоловічок.
- Мамо, це - Барбі-ляля? - здивувалась ( Оксюха.
- Ов, це Дарина - уже мама?! - сплеснув у долоні гість.
- Мамо, хто це? - і я нарешті спромоглася на слово.
- А хто ж, як не ми з Оксанкою?
- Агов, Даринко! Не впіжнаєш? - домагався незнайомець, задираючи голову і вимахуючи до мами шматком яєчної шкаралупи.
Вона нічого не помітила. (( Не почула!!!
- А ти, отже, Даринина штарша. Це, мабуть, Окшанка? - глянув ще й на сестричку. - Ніколи не мав шправи ж такими манюніми! Мами й дочки - ж одного дерева лишточки!
- Але хто ви? Звідки знаєте маму і нас? - присіли ми біля нього.
- Дожволяю жвертатишь на «ти»! - гість заклав рученята за спинку й діловито закрокував кімнатою. - Хіба Дарина вам не рожкажувала про мене? Я - Домовичок ж її дитинштва!
- Домовичок?! О, вона про вас... про тебе навіть книжку написала!
- Домовичок! Домовичок!!! - застрибала сестричка.
- Домовичок? - перепитала й мама, яка досі нічого не могла второпати. - Ні, це не може ((( бути Домовичок! - дивувалася мама. - Я б його побачила!
- Ось він. Обережно! Не наступи!
- Він шепелявить? - не вірила. - Не вимовляє «ж» і «ш»?
- Якраж ці літери я жнову дуже чітко вимовляю! - буркнув чоловічок.
- Він, ріднесенький! - утішилася мама Дарина, коли я переказала їй ці слова (384 сл.). (Марина Павленко).
Завдання 1. Від чийого імені ведеться розповідь у творі.
А Від імені Дарини.
Б Від імені Оксанки.
В Від імені старшої дочки Дарини.
Завдання 2. Чому мама сказала Оксанці: «Ти ж - не мавпочка, я - не пальма!».
А Оксанка підстрибувала біля мами, як мавпочка.
Б Дівчинка висіла на мамі, як мавпочка на пальмі.
В Оксанка смикала маму.
Завдання 3. Персонаж та слова, які йому належать, однакового кольору.
| Мама Дарина | - Домовичок! Домовичок!!! |
| Оксанка | - Мамо, хто це? |
| Старша донька Дарини | - Він, ріднесенький! |
Завдання 4. Підкресли в тексті три вислови, якими Домовичок прикрашав своє мовлення. Запиши, які звуки Домовичок не вимовляв раніше та які звуки не вимовляє тепер.
Раніше Домовичок не вимовляв звуки «ж» і «ш».
А тепер замість звуків «з» і «с» він почав вимовляти «ж» і «ш».
Завдання 5. Спробуй передбачити, які пригоди чекають на маму та її доньок з поверненням Домовичка. Запиши 4-5 речень.
Доньки подружились з непосидючим домовичком. Він розповідав цікаві історії про маленьку Даринку. Його приповідки були веселі та дотепні. Дівчатка з цікавістю та захопленням дізнавалися про мамине дитинство.
--------------------------
Чарівних істот чують тільки діти, бо у них добрі серця. Коли мама Дарина впізнала Домовичка свого дитинства, вона теж почала чути його шепелявий голосок. Так вони вирішили разом навчити дівчат спілкуватися поза планшетом, гратися в ігри з маминого дитинства. Усім було дуже весело та цікаво.
--------------------------------
Домовичок став частим гостем у родині. Згодом мама уже змогла почути його шепеляву мову. Смішну та цікаву, наповнену дотепними приказками. Але домовичок ставав дуже сердитим, коли дівчатка сідали за планшет. Тоді на допомогу приходила мама. Вони разом згадували ігри з далекого дитинства.
КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 5.
Варіант 2
НЕЗВИЧАЙНІ ПРИГОДИ АЛІ В КРАЇНІ НЕДОЛАДІЇ. Розділ перший, у якому починаються чудеса
Аля грюкнула кімнатними дверима і притулила долоні до гарячих щік. Ой, як соромно! Як негарно все вийшло!
Ще місяць тому надумала вона вишити рушничка для бабусі, до її дня народження. І нитки підібрала, і рушничок білий знайшла, і навіть перший хрестик зробила. А потім їй перехотілося вишивати.
Вона відклала роботу й подумала: «Завтра дошию!». Назавтра часу в неї не знайшлося. А згодом вона й зовсім забула про вишивку. їй навіть здалося, що рушничок давним-давно вишитий!
Тому, коли сьогодні всі поздоровляли бабусю, Аля була впевнена, що дарує рушничка з вишитими червоними півнями.
Бабуся розгорнула пакунок, і тут всі побачили біле полотно з маленьким хрестиком у куточку та лялечку червоних ниток.
- Що це? - здивувалася бабуся.
- Це... це... вишиваний рушничок... - ледве вимовила Аля і почервоніла, мов ті нитки.
А тато глянув на неї і стиха мовив:
- Ех ти!
І тоді Аля втекла до своєї кімнати. Ох, як негарно все вийшло!
Потроху дівчинка заспокоїлася. Вона ( чекала, що за нею от-от хтось прийде, бо час сідати до святкового столу! Але ніхто не прийшов. Спочатку Алі стало нудно, а потім вона розсердилася. «То ви такі! - сказала вона сама собі. - Ось візьму голку і навишиваю вам сто півників, щоб ви не думали!..»
- Цілих сто! - голосно промовила вона і затягла у (( голку червону нитку.
- Еге ж, точнісінько сто! - повторив раптом хтось за її спиною.
Аля обернулась і...
- Хто тут? - прошепотіла вона.
На плінтусі сидів маленький чоловічок у довгому, майже до п'ят, картатому піджаку з широкими кишенями. На голові в чоловічка червонів ковпачок. А на ногах у нього були величезні зелені черевики з червоними шнурівками.
Аля заніміла. А чоловічок поважно вийняв з однієї кишені окуляри, з другої - якогось папірця і почав уважно читати, водячи по рядках вказівним пальцем.
- Так, так, усе правильно! - задоволено мовив він. - Сьогодні ця дівчинка не завершила соту справу. Якраз стільки, скільки потрібно, щоб...
Чоловічок не доказав, бо Аля вже ((( встигла на той час отямитись. Вона хотіла накрити чоловічка долонькою, наче коника. Але він побачив занесену над собою руку - і вмить опинився на люстрі, забурмотів:
- Недо-роби! Недо-пиши! Недо-почни! Недо-лиши! І недо-їж! ! І недо-ший! І в Недо-ладію мерщій!
Тоді той чоловічок стрибнув на підлогу, тупнув ногою і зник! Раптом щось підхопило Алю, і вона миттю вилетіла у відчинене вікно... (390 сл). (Галина Малик).
Завдання 1.Чому Аля осоромилася сама і підвела своїх рідних у святковий для всіх день.
А Дівчинка не мала часу вишити рушничок.
Б Алін подарунок не сподобався бабусі.
В Дівчинка звикла недоробляти розпочаті справи.
Завдання 2. Скільки справ устигла розпочати і недоробити Аля.
А небагато
Б сотню
В безліч
Завдання 3. Пронумеруй у клітинках послідовність змін стану Алі.
2 Потроху заспокоїлася.
4 А потім вона розсердилася.
3 Спочатку Алі стало нудно.
1 Аля почервоніла від сорому.
5 Дівчинка заніміла.
Завдання 4. Підкресли в тексті слова, які допомагають уявити надзвичайно маленького чоловічка, що зненацька з'явився в кімнаті Алі. Допиши пропущені слова в речення.
Чоловічок був одягнений у червоний ковпачок, довгий до п'ят картатий піджачок та величезні зелені черевики з червоною шнурівкою.
Завдання 5. Склади й запиши 4-5 речень про те, чому Аля потрапила не в якусь іншу країну, а в Недоладію.
Аля мусила потрапити у Недоладію, щоб своїми очима побачити жахливе життя недороблених речей. Дівчинку засмутило, що їх було там дуже багато. Бо справи не доводить до кінця не тільки одна Аля. Вона більше не буде такою безвідповідальною.
Раптом щось знову підхопило Алю. Вона опинилась у своїх кімнаті. Миттю побігла дошивати рушничок для бабусі.
-----------------------------
Одна назва країни Недоладії підказує хто там живе. Аля завжди не доробляла розпочаті справи. Побувати у такій країні - це корисно для не дуже відповідальних дітей. Я думаю, що цікаві пригоди змінять ставлення дівчинки до праці.
----------------------------
Потрапити у країну Недоладію для Алі дуже корисно. Вона повинна побувати саме у такому краї. Напевно, недороблені речі усіх дітей світу засмутять дівчинку. Аля дошиє рушничок для бабусі.