Сторінка 35.
Василь Сухомлинський «ЯК ДЗВЕНЯТЬ СНІЖИНКИ».
• Що сталося зимового вечора?
«Раптом з півночі насунула чорна хмара».
• Що порушило зимову тишу?
Дзвін («Я прислухаюсь до тихого снігопаду і чую ніжний дзвін»).
• З чим порівнюється передзвін?
Порівняння: «Немов десь далеко-далеко бринить велика кришталева чаша, до якої доторкається срібний молоточок».
Іван Соколов-Микитов «ЛІТО».
• Чим пахне влітку ліс?
Грибами, суницями («Пахне грибами, спілими запашними суницями»).
• Голоси яких птахів ми найчастіше чуємо в лісі?
Іволги, зозулі, солов'ї («Пересвистуються іволги, кують, перелітаючи з дерева на дерево, невгамовні зозулі. В кущах над струмками заливаються солов'ї»)
Сторінка 36.
Анатолій Шиян «НА ЛУЗІ»
• Що відбила у собі річка? А що було по той бік річки?
Кущі лоз, трави («відбивала в собі кущі ліз і сизі трави, в яких ряснило рожеве цвітіння гірчака й голубіло мереживо ніжних незабудок»).
Луг, ліс, городи («По той бік річки прослався луг з копицями сіна, за лугом, густо вкриваючи невеликі горби, темнів ліс, а далі вздовж берегів буйно зеленіли городи»).
• Хто ще зазирав у тиху воду?
Зірки («Одна за одною засвічувались променисті зірки, зазирали в тиху воду, немов у дзеркало»).
Анатолій Шиян «ПОЧИНАЄТЬСЯ БУРЯ».
• Як починається буря?
«На обрії з'являється … біла … хмарина росте, … швидко росте, … стає сизою,… насувається, все густішає».
• Що відбувається з морем?
Море піниться та чорніє («Море починає вкриватися піною... Помітно чорніє … вода, вириваючись білими гребенями»).
Сторінка 37.
Олександр Довженко «БЕРЕЗЕНЬ»
• Як підкрався березень?
Непомітно («Березень підкрався непомітно»).
• 3 чим змагалося сонце і чи перемогло воно?
Сонце змагалося з туманом і хмарами. Воно перемогло («Три дні сонце змагалося з туманом і хмарами. Визирне на мить, подарує землі сніп проміння, і знову закривають його волохаті хмари. І нарешті сонце перемогло»).
Євген Гуцало «СОНЯШНИКИ»
• На що схожі соняшники?
Порівняння: «схожі для мене на круглі кобзи, які земля підняла зі свого лона на високих живих стеблах».
• Коли вони «сміються»?
До заходу сонця («Коли заходить сонце, то й соняшники вечоріють, поступово смеркають, поночіють-поночіють. І вже того сміху не видно»).
• Якими стають соняшники, коли заходить сонце?
«Соняшники вечоріють, поступово смеркають, поночіють-поночіють,… приязні світильники перетворюються на квіти смутку і темряви».