ДОКАЗИ КУЛЯСТОСТІ ЗЕМЛІ.
• навколосвітні подорожі давніх мореплавців.
Учені довели кулясту форму Землі навколосвітніми подорожами. Якщо Земля дійсно кулеподібна, її можна обігнути й повернутися у те саме місце, але з протилежного боку .
Найпершу навколосвітню подорож, яка тривала три роки, очолив іспанець португальського походження Фернан Магеллан – знаменитий мореплавець XVI століття.
• віддаляючись предмет зникає з горизонту.
Спостерігаючи за кораблем, який пливе морем, вчені помітили, що він зникає, як тільки наблизиться до лінії горизонту, тобто він ховається за опуклою поверхнею моря. Це означає, що вся морська поверхня однаково випукла — таку поверхню має куля.
• округла тінь, яку кидає наша планета на Місяць при місячних затемненнях.
Науково довів кулястість Землі грецький учений Аристотель. Доказом він вважав округлу тінь, яку кидає наша планета на повний Місяць. Цю тінь люди бачать під час місячних затемнень.
• фотографії планети з космосу з початком польотів у космос.
Космічні кораблі облітають Землю за півтори години, а з борту корабля можна побачити, що Земля має форму кулі.
За сучасними даними, Земля має форму кулі, яка сплюснута біля полюсів унаслідок руху навколо уявної осі.
Учені порахували, що полярний радіус дещо менший, ніж екваторіальний радіус. Полярний радіус — відстань від центру Землі до її полюсів — 6 357 км. Екваторіальний радіус — відстань від центру Землі до екватора — 6378 км.