СПРАВЖНІЙ ДРУГ. В'єтнамська народна казка
Якось слон зустрів у лісі тигра, привітався до нього, і, як велить звичай, спитав про рідню.
— В цьому лісі, — відповів пихато тигр, — усі звірі нас бояться. Аж тремтять, як побачать. Ану-бо позмагаймося з тобою! Хто не перестрибне через оцей струмок, той завтра мусить прийти на галявину, щоб ним поснідали.
Слон спочатку хотів відмовитися, бо й стрибав він кепсько, і винагорода його зовсім не приваблювала — навіщо йому тигрове м'ясо, коли довкола стільки соковитої трави та листя!
Проте пасувати перед хвальком теж не хотілося. Тому він відповів:
— Гаразд. Позмагаймося.
Першим стрибнув тигр. Він легко, мовби граючись, перелетів на той берег. А важкий слон не зумів перестрибнути і шубовснув у воду.
— Не забудь завтра вранці прийти на умовлене місце, я тобою поснідаю! — переможно крикнув тигр і побіг геть.
Слон вибрів із струмка й засмучений поплентався додому. Вночі він довго не міг заснути, все обмірковував, що йому робити. Але так нічого й не надумав. Тож уранці мусив іти на галявину.
Дорогою він зустрів зайця. Вони привіталися, і заєць спитав:
— Вельмишановний слоне! Що у тебе трапилось? Чим ти так засмучений?
Слон тяжко зітхнув і розповів зайцеві про вчорашнє необачне змагання з тигром.
— Не сумуй, — заспокоїв слона заєць.— Спробуємо перехитрити тигра.
Він нарвав пальмового листя, спритно зладнав собі вбрання і став зовсім невпізнанним. А тоді провів слона до галявини, наказав лягти й не ворушитися.
Невдовзі прибіг тигр. Однак на нього чекала несподіванка — слон лежав як мертвий! А на ньому сидів якийсь дивний звір і, здається, збиравсь призволятися слонятиною.
— Оце так! — вигукнув тигр. — Не знаю, що ти за звір, але як ти посмів їсти мого слона?! Ану мерщій забирайся звідси геть!
Та дивний звір навіть уваги на нього не звернув. Підійти ближче тигр не наважився, тож побіг додому.
— Куди це ти, тигре, так поспішаєш? — раптом почув він чийсь голос.
Тигр підвів голову — аж то звісилася з дерева мавпа. Довелося розповісти їй, як його налякала якась потвора.
— Щось тут не так,— сказала мавпа. — Я всіх звірів нашого лісу знаю. А про таке чудовисько не чула. Ходімо разом і з'ясуємо, що там до чого.
— Ти одразу злякаєшся й втечеш, — завагався тигр.
— Не втечу,— запевнила мавпа. Вона зірвала ліану, прив'язала себе до тигрового хвоста, й вони рушили до галявини.
Побачивши їх, заєць не розгубився й загорлав до мавпи:
— Де це ти швендяєш? Твій батько давно винен мені десять тигрів! А ти ото так борги повертаєш — тягнеш мені одним-однісінького? Негайно веди всіх десятьох!
Тигр перелякався, хвоста підібгав та як дремене! Прив'язана до нього мавпа волоклася за ним, поки не увірвалася ліана.
А слон підвівся, допоміг зайцеві звільнитися від пальмового листя, подякував йому і сказав:
— Недаремно кажуть, що друзі пізнаються в біді. Ти, зайчику, справжній друг!
Пихато — зневажливо.
Необачний — необдуманий, нерозсудливий.
Кепсько — погано, негоже.