ЯК МАТИ БОЖА ОЖИВИЛА ДЖЕРЕЛО. Легенда

Ішла Марія, Божа Мати, зі святим Йосипом на гостину до своєї тітки Єлисавети. Вони втомились, бо день був дуже гарячий. Дорога вела степом, де росла тільки марна травичка — ніде ні деревця, ні джерельця.

Аж ось серед рівнини вони побачили одне невеличке дерево. Під деревом сидів пастушок. Кругом нього паслися вівці, скубали суху траву, але вона їм не смакувала, бо хотілося пити.

— Чи дозволиш нам, хлопчику, відпочити в тіні твого дерева? — запитала Божа Мати. — І. може, покажеш нам яке джерело, бо спрага в нас велика.

Хлопець привітно всміхнувся, але відповів зажуреним голосом:

— Будь ласка, відпочивайте! Але слабку тінь дає це дерево, бо всихає від посухи. А джерельце є тут недалеко, та зосталось у ньому лише трохи каламутної води. Я сам з овечками помираю від спеки і спраги.

— Дай нам горнятко тієї води! — попросив святий Йосип.

Хлопчик побіг і приніс горнятко теплої каламутної води. Мати Божа

простягнула руку до горнятка, і, як тільки доторкнулась до нього, вода зробилася чистою і свіжою. Напилась і подала Йосипові. Потім пішла до джерельця і вилила в нього решту води. По дорозі бризнула кількома краплями на деревце.

В ту ж мить джерело наповнилось погожою водою. Вода потекла потічком на леваду й відсвіжила траву. А дерево враз зазеленіло і вкрилося таким густим листом, що зовсім закрило мандрівників і пастушка від пекучого сонця.

Овечки напилися води і почали пастися на свіжій траві, весело підстрибуючи і помекуючи.

Здивований пастушок став навколішки й запитав мандрівників:

— Чи ви, може, ангели з неба, що зійшли порятувати мене й мою отару?

Божа Мати всміхнулася, поблагословила хлопчика і пішла зі святим Йосипом далі. А хлопчик зробив собі з галузки дерева сопілку і заграв так гарно, що навіть овечки перестали на хвилину пастися, підняли голови і слухали. Він грав на честь Бога і тих мандрівників, які оживили джерело й дерево до нового життя.   

                                                               (Переповів Роман Завадович)

 

Левада — ділянка землі з сінокосом, городом та плодовим садом чи іншими деревами.

Отара — великий гурт овець, кіз.

Спрага — потреба людини у воді.