ДВІ СЕСТРИ. Легенда

   Багато тисяч років тому в родині одного індіанського вождя, на ймення Великий Тайї, підростало дві доньки. Вони були розумними й надзвичайно гарними дівчатами. З нагоди повноліття красунь батько збирався влаштувати свято, якого тут раніше ще ніхто не бачив. Всі знали, що це будуть дні веселощів, що прийдуть люди з далеких земель, принесуть дівчатам дивовижні подарунки й самі отримають їх від вождя.

    Єдине, що затьмарювало радість, була війна. Плем'я Великого Тайї ворогувало з північними індіанцями, що мріяли захопити їхню територію. Та великий вождь, повоювавши кілька місяців, сказав: "Досить битв і кровопролиття!" Він виходив переможцем у кожній сутичці і тепер, заслуживши перепочинок на якийсь там місяпь, захотів зробити радісне свято. Тому Великий Тайї вирішив не відгукуватися на воєнні заклики, не звертав уваги на ворожі човни, що запливали в його води.

За сім днів до свята до нього прийшли обидві доньки.

— О рідненький батечку! — лагідно звернулися дівчата. — Дозвольте мовити слово.

— Говоріть, мої любі.

— Чи не могли б Ви запросити на наше радісне свято північне плем'я? — несміливо спитали чарівні красуні.

— Наших ворогів? — не повіривши, перепитав вождь.

— Ми дуже цього хочемо, — почулася тиха відповідь.

— Що ж, як сказано, так і буде! — урочисто проголосив він. — Сьогодні я не можу вам відмовити ні в чому, й колись ваші сини благословлятимуть мир, який ви просите.

   Великий Тайї скликав усіх юнаків свого племені до великого каменя й наказав:

— Запаліть на заході сонця вогні на кожному розі — вогні дружби. Сідайте в прудкі човни та пливіть на північ. Привітайте ворогів і скажіть, що я запрошую прибути до мене на свято в честь доньок.

   І коли люди північного племені почули запрошення, їхні човни відразу ж вирушили в дорогу, щоб відзначити Великий Мир. До ніг мудрого володаря було покладено м'ясо й рибу, золото й намисто з білого каменя, різьблені ложки й чудові килими.

А Великий Тайї влаштував таке свято, якого досі не бачили. То були дні радощів і веселі ночі навколо яскравих вогнищ. Із бойових човнів викинули зброю і наповнили їх денним уловом риби. Замість войовничих пісень чувся чудовий жіночий спів про кохання і жваве тупотіння ніг у танці. Двоє могутніх племен об'єдналося назавжди в один братерський союз. Усміхнувся мудрий вождь до своїх доньок і мовив:

— Завдяки вам, незрівнянні, на нашій землі запанували мир і братерство! Тому я зроблю вас безсмертними!

   Сказавши це, він підняв дівчат і поставив високо-високо над усіма, хто був...

Так і стали на вершині величної гори доньки вождя: сонце зігріває їх, а сніг укриває. Там красуні й понині оберігають мир і спокій Тихоокеанського узбережжя. 

 

Сутичка — невеликий бій; гострий спір, сварка на грунті розбіжностей у думках, поглядах та ін.

Володар — верховний правитель держави, краю; той, хто має владу над ким- або чим-небудь.

Вождь — проводир війська, племені.

Надзвичайний — який відрізняється від інших; винятковий.