КОТОВА НАУКА (Олена Пчілка)

Котик Мурко находився,

десь там лазив, наморився —

скочив на диван.

Ох, та й пишно ж як розлягся!

Як розкішненько простягся,

мов великий пан!

Зирк малий Петрусь на нього,

на пустунчика отого,

і сказав йому:

— Ах ти ж, Мурку, ах, ледащо.

Чи тобі робить нема що

у дворі всьому? А глядіть в коморі, в хижі

та ловить шкідливі миші, 

стерегти добра? 

Розпустився, розманіживсь, 

тільки спав би все та ніживсь! 

Глянь, яка пора! 

— Так Петрусик лихословив. 

Мурко вислухав і, мовив:

— Правда, далебі!

Вже ж недобре лінуватись,

до роботи не прийматись —

це скажу й тобі:

он книжки твої ще в схові

і завдання не готові,

що на завтра вчить.

Поки ходиш, ґави ловиш

та мені докори мовиш,

міг би все зробить:

міг би вивчить байку "Хмару",

чи зробить задачок з пару,

а хоч би і п'ять.

І що треба написати,

все гарненько посправляти —

не байдикувать!

Часто так і в нас буває:

хтось там судить, дорікає,

іншого займа;

а на себе озирнутись

та швиденько схаменутись,

— то цього нема!                                 

Розманіживсь — розслабився.

"Хмара " — байка Леоніда Глібова.

Далебі — справді, правду кажучи.