Загрузка...

ПАВУЧКОВІ РУШНИЧКИ (Марія Пономаренко).

   Жив собі в лісі павучок. Над усе він любив ткати рушники. І виходили вони в нього на диво гарні, м’якенькі. Та, на жаль, ніхто з лісових мешканців про це не знав. 

    Колись хутенько він виткав собі звичайнісінького рушника, а ті, гарні, сховав у скриню. Тільки от біда — рушників стало так багато, що вже й скриня не зачиняється. Доведеться шукати майстра — жука-рогача — нову скриню замовляти. 

   Але незручно отак, з порожніми руками, на очі жукові з’являтися. Доведеться з одним рушником розпрощатись. Довго вагався павучок, якого взяти. А рушники — один кращий другого... Нарешті вибрав, замкнув майстерню на здоровенний замок і вирушив у дорогу. 

    На головній лісовій галявині побачив павучок веселе товариство. Взявшись за лапки, комахи водили танок. Посередині кола було видно золотокрилу бджілку. Вона щасливо усміхалась. Тут був і майстер — жук-рогач. Павучок підійшов ближче і зрозумів: товариство відзначало день народження бджілки! — Іди до нас! — гукнула до павучка іменинниця. — Хутчій! 

— Я зайнятий, — спробував був відмовитись павучок. 

  Але до нього підбіг завзятий мураш, ухопив за лапку — і всі знову полинули в танок. 

  За хвилину павучок забув про все на світі. Правда, трішки паморочилась голова, проте йому було дуже весело. 

  Коли ж танок закінчився, біля бджілки з’явилася ціла купка подарунків: прозора парасолька, лозяний кошик, різьблена скринька, полив’яний горщик, золотавий шнурочок... 

— Чого ти? — легенько підштовхував павучка жук. — Давай і свій подарунок. 

— Ось візьми, — страшенно ніяковіючи, павучок подав бджілці пакуночка. Та розгорнула й радісно вигукнула: 

— Ой, спасибі! Такого гарного рушничка зроду ще не мала! 

— Ай справді! — погладив подарунок мураш. — Немов з туману зітканий! 

— Ти справжній майстер! — сказав метелик. — Рушник пречудовий! 

Зніяковілий павучок стояв і усміхався, а потім тихо мовив: 

— У мене ще кращі є... 

— То похвалися! — озвався жук. 

  Павучок першим помчав до майстерні, за ним його нові друзі. Відімкнув скриню та й заходився дарувати: 

— Це тобі, метелику! А це — мурашеві. Це тобі, жуче! 

  Відтоді всі комахи почали вмиватися тричі на день, бо втиратися павучковими рушничками було напрочуд приємно! 

 

Загрузка...