Загрузка...

ДІДУСЕВА ТАЄМНИЦЯ (За Борисом Комаром)

  Якось бабуся сказала, що в лісі появилися гриби.

— Сьогодні, діти, дома сидіть. Буде дощ, — порадив дідусь.

— Де ж він візьметься, як на небі ані хмаринки? — запитав я. Не послухали ми дідуся, пішли в ліс.

  Раптом налетіла чорна хмара, замиготіли блискавки, загуркотів грім! У лісі стало темно. Потім дощ линув.

— Чи не казав я вам: буде гроза? — дорікнув дідусь.

Через кілька днів він погукав нас і звелів відносити в сарай корито з пір'ям, бо вітер, мовляв, роздмухає його.

— Вітру ж нема, дідусю, — спантеличено розвів руками.

  Незабаром піднявся сильний вітрюга.

— Ромчику, а як дідусь вгадує, яка буде погода? — дивувалася Оксана.

  Я і сам не міг зрозуміти.

— Бо він чарівник, — сказав, аби щось сказати.

  Оксана пильно придивлялася до дідуся. А коли дідусь знову заговорив про погоду, Оксана запитала його:

— Де ви узнаєте про погоду? Хто вам про неї каже?

— Багато хто. Ось бджілки кажуть, пташки...

— То ви, дідусю чарівник? — допитувалася вона.

  Дідусь голосно зареготав:

— Хочете, вас навчу, як бути чарівниками?

  І повів нас на пасіку.

— Бачите, не вилазять бджоли? — показав на вулик. — Тому що сьогодні буде гроза. Хоч небо зараз чисте, і сонце світить, а гроза все одно буде. Бджілки відчувають це і не вилітають з вулика, щоб не попасти під дощ. Мурашки також відчувають негоду. Бігають коло мурашника, бояться далеко заповзати.

— Що ж вам небо розказує? — поцікавилася Оксана.

— А ви приглядайтесь до нього. Учора ввечері сонце за хмари зайшло. Це прикмета на дощ. А коли захід червоний, то на вітер.

  Дізналися ми, що й хмари на небі не завжди однакові і мають свої назви. Купчасті — на гарну погоду, а перисті — на негоду. Навіть по росі, по райдузі, по тому, як ластівки літають — низько чи високо, і по тому, як дим з димаря йде, можна вгадати погоду. Чимало є всяких прикмет. Треба лише підмічати їх і запам'ятовувати, тоді кожен зможе стати "чарівником"...  

 

Загрузка...