Загрузка...

ТЕСЛЯР (за Володимиром Моженком)

    Ви гляньте: Василько вже справжній майстер! А його в школі ще тільки почали вчити теслярства. Іч, як цвяхи забиває! І навіть молотком не промахнеться. Недарма кажуть: не дивись на чоловіка, а на його діло. А паркан так підправив, наче новий зробив. Молодець, Василько!

   У руці тесляра лишився ще один цвях — довший від пальця. Занишпорив хлопчисько своїми зеленкуватими, як горошини, очима: куди б і його забити. Нікуди. У кожній планці й так багато цвяхів. Озирнувся. Саме бабуся Марта копала грядку в своїм городі.

— Бабусю, вам нічого не треба полагодити? — запитав Василько.

— Де там нічого, — бідкається старенька, важко зітхає. — Клямка одірвалась.  Ніяк сінешніх дверей не причинити.

— Давайте я приб'ю!

— Та чи зумієш?

— Пхе! — хвалькувато вигукнув Василько і зсунув кепочку на саме тім'я.

— Ну, якщо зумієш, — ходімо.

   Василько, ніби зайчик прудкий, миттю опинився біля дверей, і доки придибала бабуся, він устиг оглянути поломку.

— Дрібниця! Цвяшком дужку прибити.

— І все? — чомусь не вірилось бабусі.

   Василько лиш пильно подивився на бабусю, мовляв: мудрій голові досить одним оком глянути. Мовчки шугнув у сіни і, сплюнувши на руки (адже так роблять теслярі) став забивати цвях. Двері від ударів відхилилися. Для зручності Василько причинив їх і знову застукав по цвяху молотком, аж луна у сінях розлягається. Бабуся стоїть надворі та радіє. Звідки, думає, взялося таке майстровите хлоп'я? А з сіней чути, як Василько востаннє ударив молотком по цвяху. Потім ще й пристукнув об залізну клямку. 

— Готово! — бадьоро вигукнув він зсередини.

— От спасибі тобі, Васильку! Говориться ж: діло майстра боїться. Виходь уже!   

   Бачить бабуся: Василько «язичком» клямки клац-клац... А сам чомусь не виходить. Задумав, мабуть, пустун, бабусю подражнити.

— Та виходь же! — зумисне суворо мовить бабуся. — А то як візьму лозину... Із сіней чути Васильків розгублено-плаксивий голос:

— Двері не відчиняються... Бабуся так і сплеснула руками:

— Ой лишенько, це ж ти їх прибив до одвірка!

 

Загрузка...