Загрузка...

ЗАРАЗ (Олег Буцень)

    Цікавою була Маринка, усе їй треба знати. Почує, наприклад, якесь нове слово — неодмінно спитає дорослих, що воно означає. Пояснять їй раз — і запам'ятає. Та трапилось Маринці одне слово, яке вона чомусь ніяк не могла зрозуміти. А слово те звичайнісіньке — «зараз». Чи не правда, дивно?

   І якби через це слово не стався один неприємний випадок, Маринка, мабуть, і досі б його не розуміла. 

    А трапилось от що.

    Прокинулась Маринка в неділю, сяк-так одягнулась і давай своїми ляльками бавитись. Мама каже їй:

— Ти, доню, спершу ліжко застели, вмийся, а тоді вже грайся. 

  А Маринка заклопотано відповідає на те:

— Зараз, матусю, —  і знову грається.

  І хоч скільки разів повторювала їй мама, а вона асе своє: зараз та зараз.   

  «Напевно, не розуміє дочка цього слова», — подумала мама. От і каже чоловікові: 

— Може, сьогодні поїдемо в зоопарк? Погода чудова. Давно вже там не були. Як почула те Маринка, так і закрутилась по кімнаті дзиґою.

— Ой мамочко, як добре ти надумала. Давай швидше снідати і поїдемо.

— Зараз, — відказала спокійно мама.

  Не сидиться Маринці в кімнаті, і вона на кухню подалась.

— Мамусю, ми скоро снідати будемо?

— Зараз, доню, — знову відповідає мати, а сама порається біля плити. Бігає Маринка з кмнати на кухню, то попросить маму плаття випрасувати, то

бант зав'язати. А мати на те — зараз та й зараз. Прикро стало Маринці, розрюмсалась.

— Чого це ти плачеш? — питає в неї здивовано тато.

— Я маму стільки просила, а вона все відповідає, що зараз, і нічого мені не робить.

— А я чув, що «зараз» — це значить «потім».

— Хто ж тобі таке сказав? — щиро дивується Маринка.

— А твоє незастелене ліжко, розкидані ляльки, неприбрані фарби... 

  Подивилась навколо Маринка, витерла сльози кулачками і швидко все прибрала. 

    Отак і зрозуміла Маринка, що означає те слово «зараз». А тут і мама вже не барилась: подала снідати. І незабаром усі поїхали в зоопарк.

 

Загрузка...