Тема: повчальна розповідь про собаку, який втратив крадене м’ясо.

Мораль байки (головна думка): «Журись не журись, — відповіла скрекотуха, — а коли зазіхнеш на чуже, то втратиш і своє. Так тобі й треба».

Мета: заклик не бути заздрісним і жадібним, не заритися на чуже добро.

Рід літератури: епос.

Жанр: байка.

Будова твору

План

1. Собака вкрав м’ясо.

2. Зупинився біля річки.

3. Великий пес у воді.

4. Собака поліз за стегном.

5. Щастить же йому.

6. Розмова із сорокою.  

7. Не треба заритися на чуже.

Головний персонаж: собака.

Другорядний персонаж: сорока.

Розповідь ведеться від імені автора.

Позитивний персонаж: сорока – вона розторопна і справедлива.

Негативний персонаж: собака – він і злодій, і заздрісний, бо на чуже позарився.

Байка вчить не заритися на чуже добро.

Байка засуджує заздрість і жадібність, крадіжку.  

Поміркували, що дуже важливе для людей хотів сказати автор

   У байці «Собака та м’ясо» автор на прикладі тварин викриває негативні людські риси.

   Найперше, не можна заритися на чуже добро. Спочатку собака вкрав шматок м’яса у ятці. Скориставшись своєю спритністю швидко втік. І зло залишилось непокаране. Тому  не побачив нічого поганого у тому, що вирішив забрати шматок телятини у великого пса в річці. А все тому, що був і заздрісний, і скупий, та ще й недотепа.

   Позарився на чуже, тому й залишився без нічого! Так справедливо собака був покараний за свої погані вчинки.

   Не бери чуже, бо тебе чекає неминуче покарання – ось такий важливий висновок для людей хотів сказати автор.

Цитатна характеристика собаки

Цитатна характеристика сороки

СОБАКА ТА М'ЯСО

(переклали Володимир Забаштанський та Анатолій Чердаклі)

    Якось пробігав собака повз ятку¹ з м'ясом. Продавець саме пішов напитися води. Собака, побачивши, що нікого нема, скочив до ятки, вхопив м'ясо, шаснув на вулицю й не­вдовзі був за селом.

    «Перейду річку, — думає, — сяду на леваді та й попоїм. Там ніхто не заважатиме».

    Мчав стрімголов, аж поки дістався річки. А побачивши, що ніхто за ним не женеться, стишив біг. Глянув у воду — і враз зупинився.

    Річка була тиха та спокійна, у воді відбивалося все, як у дзеркалі. І собака побачив там пса, багато більшого за нього, із здоровенним шматком м'яса в зубах.

    «О, — подумав собака, — то, напевно, теляче стегно, бо воно вдвічі більше за те, що в мене! Коли б я його мав — половину з'їв би, а решту закопав у землю на запас. А цього шматка, що я поцупив, ледве на сьогодні стане. Жаль!»

    І вже собака рушив був далі, але знов спинився.

    «А що як пірнути та й забрати? Хай навіть той пес більший за мене, але ж я заскочу його зненацька. Він перелякається і впустить м'ясо. Я схоплю і втечу».

    Не гаючи часу, кинув собака своє м'ясо у воду, а сам шу­бовснув якраз туди, де був собака з багатою поживою.

    Борсався, борсався, пірнав, пір­нав — але ні собаки, ні м'яса нема й сліду.

    Розчарований, поплив собака до берега.

— Утік од мене, — бурмотів він. — Побачив, що я стрибнув у воду, то й дременув. Щастить же йому!

— Про кого мову ведеш, соба­ко? — спитала сорока, що сиділа неподалік на дереві.

— Та про того пса з телячим стегном у зубах. Чи ти не по­мітила, куди він побіг?

    Сорока зайшлася сміхом.

— А здоров би ти був, який же ти недотепа!

— Чом це я недотепа?

— Бо там не було ніякого пса з телячим стегном. То ти сам одбивався у воді, мов у дзеркалі.

— Та невже?

— Отож-то й є. Ти бачив себе самого в річці.

— А ти не брешеш?

— Не віриш — подивися ще раз.

    Собака нахилився з берега й знову побачив у воді пса.

— Ну а тепер гавкни: побачиш, що й той гавкне… То вто­ропав нарешті? Це твоє відображення.

    Собака послухався сороки; невдовзі він прибіг назад, підібгавши хвоста.

— Правда твоя, сороко, — каже. — Марно втратив я м'ясо!

— Журись не журись, — відповіла скрекотуха, — а коли зазіхнеш на чуже, то втратиш і своє. Так тобі й треба.

_{1. Ятка — легка будівля для тимчасової торгівлі.}