КАТРУСИНІ ВИТИНАНКИ (За Зіркою Мензатюк)

   Сьогодні прийшла Маруся зі школи та й хвалиться:

— Ми в класі готуємося до Нового року. Прикрасили вікна сніжинками.

   Гірко стало Катрусі, що вона вдома і на вікнах нічогісінько нема! Хіба, може, узяти та й собі поробити сніжинки?

   Ураз Катруся перестала сумувати, принесла ножиці, папір. Тільки от лихо — сніжинка вийшла кривобока.

— Бо ти її неправильно вирізуєш, — мовила Маруся. — Зігни папір удвоє, тепер ще раз удвоє. Ану, вирізуй!

   І правда, вдалася сніжинка. Катруся бігом понесла мамі.

— Гарна, гарна витинанка, — похвалила та.

— Ні, мамусю, це сніжинка, а не витинанка! Я сніжинку вирізувала.

— Ой Катрусю! — сміється мама. — Яка ти ще мала-нерозумна! Раз ти її вирізувала, витинала з паперу, то твоя сніжинка і є витинанка. Це давнє народне мистецтво — вирізувати паперові прикраси. Колись робили багато витинанок. На них були такі дива! Сонечка, зірочки, усілякі ромбики, та ще й які химерні! І квіти були, з листочками, галузками, з пуп'яночками; і різні птахи: орли, павичі, голуби, зозулі, а півників найбільше. Або ще брали смужку паперу, складали й вирізували дівчину чи козака, чи стару бабу. Тоді розгортали смужку — аж дівчат цілий рядок! Стоять і за руки тримаються.

— Але ж мамо! — зауважила Маруся. — Колись хати були малі, а віконця зовсім крихітні. Ми про це в школі вчили. Де ж ті витинанки поміщалися?

— Звісно де — на стінах. Обклеювали сволок* під стелею, прикрашали полиці, мисник**. Стіни білі, сволок білий, а витинанки зелені, блакитні, рожеві, а декотрі геть барвисті, з паперу різних кольорів. Аж у хаті веселіше! Було й таке, що вирізували паперові рушники, фіранки***. Але на скло, звичайно, не клеїли. Це вже тепер, коли вікна величезні, можна шибки прикрашати, однак світла досить.

   Катруся слухає, і втішно їй. Це ж треба, як вийшло! Ще вона й не школярка, а робить витинанки. Ось сяде і все повирізує: зозульку, кривульку, повне сонечко.

— А я, — і Маруся захопилася, — я дуба виріжу. Під дубом коників, на гілках павичів, а на вершечку одуда в гніздечку.

— А я — півнів!

— А я — козаків!

— А я — хвильки!

— А я — маківки!

   Сидять, вирізують. У Марусі — блакитні квіточки. Дивовижні такі. Може, то папороть цвіте. Може, просто чарівні квіти. А Катруся вирізала пів'ялинки і під нею баранчика. Розгорнула папір — ціла ялинка! І баранчиків аж два, по обидва боки. Правда, якісь не баранячі баранчики, але вдруге будуть кращі.

   Зате зірочки та сніжинки повдавалися хоч куди. Білі, блакитні, ще й маленькі срібні. То фольга була невеличкими листочками, і зірочки з неї такі ж. Дівчатка поналіплювали їх молоком на шибки, стали та й милуються. Ой, гарно! І з вулиці видно. Коли просто дивитися — зірочки-сніжинки. А як знаючи дивитися — то воно вже витинанки, давнє українське мистецтво. 

*Сволок — балка, яка підтримує стелю в будівлях.

**2 Мисник — полиця для посуду.

***3 Фіранка — занавіска.