БДЖОЛА ТА ОСА (Олена Васильєва)

   Жили собі дві приятельки — Бджола та Оса. Вони мали чимало спільного. Обидві були власницями ніжних прозорих крилець, любили ласкаве сонечко, захищалися від ворогів за допомогою маленького колючого списика-жала.

    Але в цьому жалі ховалися відмінності між Доброю Бджолою та Злою Осою. Так-так, Бджола була доброю, а Оса — злою.

   Коли наші приятельки були молодими і безтурботними, вони полетіли далеченько від знайомої луки й опинилися в парку, де гралося багато дітей.

   Діти веселилися, шукали нових цікавих знайомств. Побачивши двох летючих подружок, вирішили потоваришувати з ними. Найсміливіші простягнули руки до їхніх крилець і...

  Ось тут і відбулося найголовніше в житті Бджоли та Оси. Обидві відразу вжалили сміливців. Бджола побачила, як скривився від болю Петрик. Вона пошкодувала за свою властивість випускати жало. Цієї ж миті вона вирішила: «Я буду захищатися так лише задля оборони. Я не хочу завдавати болю іншим, хочу робити добро».

   Бджола була господаркою свого слова. Так вона почала збирати мед і пилок з квітів, опилювати рослини. А ще втішала всіх пісенькою своїх крилець. Люди стали будувати для неї хатинки-вулики і навіть підгодовували її в скрутний час.

    Але не так сталося з Осою. Вжаливши Петрика, вона ще більше надулася від чорної злості, коли побачила, як боляче малому. Жалю до Петрика в Оси не було зовсім, хвиля жорстокості заслала їй очі. Оса ставала дедалі лютішою й бажала всім лише зла, зла, зла. Оса не відчувала чужого болю, а навпаки — шукала його й раділа з нього. 

    І сталася дивина! Як від початку не були схожі Бджола з Осою, то зміни в їхній поведінці зробили їх цілком відмінними й зовні. Там, де завжди радо чекали на Бджілку, там проганяли і навіть хотіли знищити Осу. Її постійна злоба робила сусідство з нею небажаним, відсутність доброти не додавала їй друзів, а велика злість стала тягарем навіть для неї самої. І якось самотня Оса почала просити допомоги: «Допоможіть мені стати іншою!»