Загрузка...

ДИКІ КАЧЕНЯТА (Василь Чухліб).

   Любить Тетянка плавати з татом на човні, коли Десна розливається. Бо завжди вони на щось натрапляють.

Ось і зараз — пливли мимо старої верби, і враз над ними щось як фуркне.

— Еге, це ж ми качку сполохали, — сказав тато. — Та он і дупло у вербі. Там вона, мабуть, каченят висиджує.

Тато підчалив до верби, звівся у човні, заглянув у дупло.

— Так і є. П’ятеро яєць у гнізді.

— І я хочу подивитися! — забажала Тетянка. 

Тато підняв її на руках, і вона також заглянула в дупло.

— Еге ж, п’ятеро. Трішки зелененькі.

— А тепер поїхали звідсіля хутчіш, доню, — взявся тато за весла. — Бо качка може злякатися нас і тоді покине гніздо.

Вони попливли далі.

— А чи скоро каченята вилупляться? А де вони житимуть, у дуплі? – допитувалась Тетянка.

— У качки-крижня каченята наприкінці квітня з’являються. Отож уже скоро. Спочатку вони плаватимуть разом з матір’ю, а потім навчаться літати, — розказував тато.

— А як же вони до води доберуться зі своєї верби, такі маленькі? — замислилася Тетянка.

— Мабуть, на парашутиках, пожартував тато.

Минуло кілька днів. І знову плив їхній човен між вербами.

Коли підпливали до старої верби, почули кахкання дикої качки. Тато завернув човна за кущ лози.

— Подивимось, що сталося.

Качка Кружляла довкола верби і кахкала, задерши дзьоба.

— Може, хто гніздо її зруйнував? — стривожився тато.

І тут Тетянка закричала:

Ой тату, дивися: парашутики летять!

І справді, з верби летіли парашутики чи жовті кульбабки. Шубовснули у воду, запищали. Та це ж каченята!

— От і приводнилися! — засміявся тато. А Тетянка заплескала в долоні.

Качка радісно кахкала, повертала голову то до одного, то до другого каченяти.

Каченята кульбабками плавали довкола матері. А вона про щось порозмовляла з ними й тихенько попливла до ближнього очерету. А каченята за нею — рівненьким шнурочком.

 

Загрузка...