Загрузка...

ХТО ВИШНІ ПОЇВ (За Іваном Сенченком)

  Катрусина мама скаржилася татові:

—  Он глянь на ту вишню. Знову горобці ягоди пооб'їдали, тільки кісточки висять.

  Тато здивовано розвів руками і відповів:

—  Та коли ж вони, кляті, їдять ті ягоди? Я скільки ходжу в сад, а не помітив, щоб горобці шкоду робили на вишні! Чудасія якась!

   І Катруся теж ніколи не бачила, щоб птахи ягоди їли. Ось гойдатися на вишневих гілочках вони люблять. Гілочка тоненька, гнучка, то горобець як учепиться в неї лапками, як почне розколихуватися, так Катруся аж ногами затупцює від заздрості.

— Чому я не горобчик, так би гойдалася і гойдалася...

   Якось тата не було вдома, а мама пішла на грядки розпушувати землю навколо кущів картоплі. Катруся подумала-подумала й вирішила: «Ось піду в сад, сяду під вишнею і подивлюсь хто ягідки їсть».

  Та на землі сидіти їй було нецікаво. Уже коли в сад прийшла,  то краще забратися на вишню і там причаїтися й простежити.

   Залізла дівчинка на вишню. Умостилася на гілці та й дивиться на ягоди. Ягоди великі, соковиті і дуже смачні. У Катрусі аж слинка покотилася. Слинку вона проковтнула і чекає, що ж далі буде.

   Прилетів горобець, перескочив з гілочки на гілочку, дзьобнув на листочку якусь кузьку і полетів. На ягоди й не глянув.

   «Цей, видно, не голодний,— думає Катруся.— Ось як голодний прилетить і буде ягоди дзьобати, то я йому тоді вже всю правду скажу. Скажу: негарно він робить, що вишеньки їсть...»

    І тільки це подумала, як чує щось — дзінь! Глянула — аж то оса. Продзижчала над головою у дівчинки й сіла на ягоду. Вчепилася в неї, проколола тоненьку вишневу шкірку і почала смоктати густий солодкий сік. Не встигла добре й напитися, як дзінь! — друга оса прилетіла. І друга оса припала до вишеньки. Потім десь узялася третя. Обсіли з усіх боків ту ягоду. Далі таке почалося! Одна нап'ється, полетить, а на її місце інша поспішає...

   Катруся ще на таке диво дивилася б, так ноги затерпли. Хоч як там гарно було, але на гілці важко сидіти. Злізла вона на землю, заходилася терти ноги. А потім гукнула мамі:  

—  А я знаю, мамо, хто вишневі ягідки випиває! Ось іди сюди, подивися, що там виробляють оси!

    Підійшла Катрусина мама, поглянула і руками сплеснула:

—  Ну ви ж подумайте! Оси таку шкоду роблять, а ми думаємо на горобців.  Ой, треба мерщій ягідки рвати, бо жодної не залишиться на дереві! На тобі, Катрусю, козубочок, лізь та збирай. Увечері вареників наваримо. Добре? 

    Повен козубок нарвала Катруся вишневих ягід. А ввечері сиділа і вже вареники їла, аж сік у неї по губах стікав!

  

Загрузка...