КУПАЛО (за Євгеном Шморгуном)
Бог земних плодів Купало — один із найзнаніших слов'янських богів. Він приносив усьому зрілість: і літові, і сонцеві, і людині, і тварині, і рослині. Бо сам був уособленням животворного тепла й сонячності — молодий, яснолиций, усміхнений парубок, готовий дарувати всім радість життя й насолоду.
Купало приносив вершину літа і початок жнив. Він запалював усеочисний вогонь, вселяв надію на майбутній урожай і сіяв у серцях ніжні почуття.
Бог Купало мав своє свято — неповторно красиве, таємниче, звабливе.
Воно й досі відзначається 7 липня, у день літнього сонцевороту. Саме в цей день приносили Купалу багаті жертви, у цей день вшановували Купала піснями, танцями, іграми.
На свято Купала українські хлопці та дівчата на берегах річок та озер співали радісних пісень. Хлопці терли деревом об дерево – добували «живий вогонь» — і розпалювали високі багаття.
Вважали, чим вищим буде полум'я, тим вищими будуть у полі хліба. Біля тих багать веселилися: кружляли в хороводах, стрибали через вогонь.
Знали: купальський вогонь очищає людину від усього злого, дарує силу і здоров'я.
Вірили: якщо хлопець із дівчиною, взявшись за руки, тричі перестрибнуть через вогнище і при цьому їхні руки не розійдуться, то це вірний знак, що вони скоро одружаться і їхня сім'я буде міцною, дружною.
На Купала жінки виходили в поле, в ліс, на луг збирати трави. Бо було відомо: саме в цей день трави мають чудодійну цілющу силу. А дівчата до схід сонця вмивалися росою, щоб бути красивими. Якщо котрійсь щастило вмитися росою першою, то вона ставала першою красунею в окрузі,
Найвідважніші з хлопців купальськими ночами поодинці йшли до лісу шукати квіт папороті. Цей квіт запалював сам Купало опівночі в найглухіших лісових нетрях. Той, хто здобував його, міг розуміти мову всякого створіння й бачив, де в землі заховані скарби.
З різних квіток дівчата сплітали собі вінки й увечері, застромивши у вінок запалену свічку, пускали їх на воду. Якщо вінок плив добре і свічка не гасла, то це була вірна прикмета, що дівчина скоро вийде заміж.
Богові Купалу присвячено тисячі пісень. Чимало з них співається й досі.
Не забуті й численні повір'я, прикмети та легенди купальського свята.