ЯК НАСТУСЯ МАМІ ДОПОМАГАЛА (Ядвіга БЯГАНСЬКА)

Оповідання

    Повернулася мама з роботи та й почала в квартирі прибирати. Прибирала, прибирала, сіла в крісло й каже: 

— Чогось голова розболілася. Відпочину я трішки, дочко, а опісля підлогу вимию. 

    Лягла вона на ліжко й заснула. 

    Подивилася Настуся, що мама спить, прикрила її вовняною хусткою, вийшла на пальчиках з спальні й двері за собою причинила. Хай поспить мама, а вона тут, в іншій кімнаті, посидить тихенько. І сіла у велике крісло. 

    А в кімнаті непорядок. Біля дверей відро з водою стоїть, посеред кімнати крісла зіставлені. Незатишно, навіть уроки робити не хочеться. І стала Настуся думати, як мамі допомогти.

"Візьму та сама підлогу помию, — вирішила вона. — Немаленька вже, в школу ходжу". І взялася за роботу. 

    Нелегко справитись з великою ганчіркою, коли в тебе такі маленькі руки. Не слухається ганчірка Настусі, не хоче ніяк воду з себе випускати. Викручує, викручує її Настуся, з усіх сил старається, а вода все тече та й тече. І як це мама так спритно справляється з нею? Але і Настуся не відступиться, не така вона, щоб не подолати ганчірку. Потроху робота пішла на лад. Правда, від неслухняної ганчірки боліли руки, але Настусю це не дуже бентежило.

    Вона раділа, що помила підлогу, мамі допомогла, і щаслива усмішка сяяла на її розпашілому від роботи личку.

— А тепер приготую вечерю, — сказала собі Настуся й стала порядкувати біля столу.

    Коли чайник закипів, вона вимкнула плиту й пішла будити маму. 

— Ой, як довго я спала! — зиркнувши на годинник, вигукнула мама. — Незабаром тато з роботи прийде, а ще підлога не мита і вечеря не готова.

    Настуся посміхнулася, але нічого не сказала. А мама вийшла з спальні і очам своїм не повірила: і підлога помита, і вечеря стоїть на столі.

— Хто ж це у нас господарював? — здивувалася мама. 

— Я! — весело відповіла Настуся.

    Мама пригорнула дочку, поцілувала в одну, потім в другу щоку й мовила:

— Помічниця ти моя дорога! Господинька ти моя славна!