ШУША І ПОБИТІ БАЙДИКИ (Лариса Денисенко)
літературна казка
Одного разу Шуша збирався до Гаги в гості. Йому подобалося кубельце Гаги. Він годинами міг бавитися яскравими скельцями та блискучими цяцьками, які Гага збирала по цілому світу й ховала у своєму кубельці.
А інколи Гага щось йому дарувала — прикрасити оселю.
Цього разу Гага покликала Шушу подивитися на годинник, який вона знайшла під кущем у старому парку.
— Привіт! — покликав Шуша. Він хотів, щоб Гага спустилася вниз і допомогла йому дістатися кубельця. Але Гага не відповідала.
— Гей, Гаго! Я прийшов подивитися на годинник, — мовив Шуша. Гага не звертала на нього жодної уваги. Задерла дзьоба догори. «Може, небо щось транслю́є1?» — подумав Шуша і сам глянув угору. На небі навіть не танцювали хмаринки. «Отакої», — подумав Шуша.
— Гаго! — покликав ще раз. Уже наполегливіше.
— Ти не бачиш, що я зайнята? — нарешті почув він голос Гаги.
— Не бачу, — сказав Шуша.
— А я зайнята! — запевнила Гага.
— Як же годинник? Хіба ти не запросила мене, щоб я подивився на нього? — запитав Шуша.
— Іншим разом.
— Але ж ти зараз нічого не робиш! — образився Шуша.
— Роблю! — наполягала Гага.
— І що ти робиш? — не відступав Шуша.
— Б’ю́ ба́йдики2.
— Нікого ти не б’єш! Ти просто лежиш у кубельці, — набурмосився Шуша.
— Б’ю! Ти їх просто не бачиш, бо вони замалі, — відповіла Гага.
— А що вони тобі заподіяли, ці байдики? — запитав Шуша. Він був дуже допитливий.
— Кепкували з мене! Дражнили мене байдиканкою!
— А чого ти відразу битися? Можна було б і собі покепкувати з них, — мовив Шуша, бо він дуже не любив бійок.
Гага сказала, що кепкування не допомогло.
— А скільки їх? — поцікавився Шуша.
— Кого?
— Та тих байдиків!
— Щонайменше двоє. Я так думаю. Вони — брати.
Брати байдики, — сказала Гага.
— А які вони? — Шуша нічого не бачив, крім її дзьоба, бо кубельце було дуже високо.
— Сірі. Або зелені. Важко визначити... Але схожі на камінці або на мох, — зауважила Гага.
— Тобі допомога не потрібна? — запитав Шуша, бо він знав, що дівчаток, навіть якщо вони ворони, треба захищати.
— Взагалі-то так, — відповіла Гага й нарешті приземлилася біля Шуші. І допомогла йому дістатися кубельця.
І от друзі були вже разом в оселі Гаги.
— І де байдики? — запитав Шуша, роззираючись.
У кубельці нікого не було.
— Втекли, — відповіла Гага.
— А годинник? — поцікавився Шуша.
— Мабуть, вони його вкрали... — мовила Гага й зашарілася, бо про годинник вона Шуші вигадала.
Потім вони сиділи поруч, смакували льодяниками й вигадували історії про байдики, які зникли і вже не з’являлися. Тому що байдики завжди втікають, коли в когось самотнього з’являється приємна компанія.
1 Транслюва́ти — передавати інформацію (звуки, зображення) з допомогою пристроїв.
2 Ба́йдики би́ти — нічого не робити, нічим не займатися; байдикувати.