ПАПУГА (за Борисом Ганаго)
оповідання
Петрик тинявся по квартирі. Усі ігри йому набридли.
Тут мама дала доручення сходити в магазин і ще підказала:
― Наша сусідка, Марія Миколаївна, ногу зламала. Їй хліба нікому купити. Ледве по кімнаті пересувається. Давай, я подзвоню і дізнаюся, може їй щось треба купити.
Тітка Марія дзвінку зраділа. А коли хлопчик приніс їй цілу сумку продуктів, вона не знала, як йому і дякувати. Чомусь показала Петрикові порожню клітку, в якій нещодавно жив папуга. Це був її друг. Тітка Марія доглядала за ним, ділилася своїми думами, а він узяв і полетів. Тепер їй нікому сказати слова, нема про кого піклуватися. А що це за життя, якщо немає про кого піклуватися?
Петрик подивився на порожню клітину, на милиці, уявив, як тітка Maрія шкандибає по спорожнілій квартирі, і в голову йому прийшла несподівана думка. Річ у тому, що він давно збирав гроші, які йому давали на іграшки. Все не знаходив нічого відповідного. І ось тепер ця дивна думка — купити папугу для тітки Марії.
Попрощавшись, Петя вискочив на вулицю. Йому захотілося зайти в зоомагазин, там колись бачив різних папуг. Але тепер він дивився на них очима тітки Марії. З яким з них вона могла б подружитися? Може, цей їй підійде, може, цей?
Петрик вирішив розпитати сусідку про втікача. Наступного дня він сказав мамі:
― Подзвони тітці Марії... Можливо, їй що-небудь треба?
Мама навіть завмерла, потім притиснула сина до себе і прошепотіла:
― Ось і ти людиною стаєш...
Петрик образився:
― А хіба раніше я людиною не був?
― Був, звичайно, був, ― посміхнулася мама. ― Тільки тепер у тебе ще і душа прокинулася... Слава богу!
― А що таке душа? ― насторожився хлопчик.
— Це здатність любити.
Мама допитливо подивилася на сина:
— Може, сам подзвониш?
Петрик збентежився.
Мама зняла трубку:
— Маріє Миколаївно, вибачте, у Петрика до вас питання. Я зараз йому трубку передам.
Тут вже діватися було нікуди, і Петя збентежено пробурмотів:
— Тітко Maріє, може, вам купити що-небудь?
Що сталося на іншому кінці дроту, Петрик не зрозумів, тільки сусідка відповіла якимсь незвичайним голосом. Подякувала і попросила принести молока, якщо він піде в магазин. Більше їй нічого не треба. Знову подякувала.
Коли Петрик подзвонив у її квартиру, почув квапливий стук милиць. Тітка Марія не хотіла примушувати його чекати зайві секунди. Поки сусідка шукала гроші, хлопчик як би ненароком став розпитувати її про зниклу папугу. Тітка Марія охоче розповіла і про колір, і про поведінку...
У зоомагазині таких за кольором папуг виявилося декілька. Петрик довго вибирав. Коли ж він приніс свій подарунок тітці Марії, то... Я не беруся описувати, що було дальше. Уявіть це самі…
Тітка Марія аж ойкнула від не сподіванки. А Петрик зрозумів, що означають слова «душа», «душевний», вислів «подарувати від душі».