ЧЕРЕПАШКА ДЕЙЗІ (Анатолій Грищук)
оповідання
На теплому березі африканського континенту жила-була черепашка Дейзі. Вона ніжилася під лагідними променями сонечка, залюбки плавала з матусею Донгою, братиками і сестричками у чистих прибережних водах рідного моря і була безмежно щаслива.
Але одного нещасливого дня трапилося лихо. До берега непомітно підійшов риболовний корабель, і моряки піймали Дейзі своїм бридким морським тралом1 та кинули у діжку з дощовою водою. Чужий корабель рушив у невідому далечінь.
Зникло ясне сонечко, легкі хмаринки і рідна домівка. І чим далі відходив корабель, тим більше Дейзі втрачала надію на порятунок.
Не було вже чути радісного крику чайок, тихого перекочування хвиль та шепоту морського прибою.
Довгі дні неволі викликали у черпашки страх, а голод все більше знесилював її. Моряки за корабельною роботою забули про свою здобич, і, можливо, Дейзі загинула б голодною смертю, якби під час складного маневру корабля діжка не перекинулася. Солона вода віднесла черепашку за шпиль2, біля якого працював товстий боцман зі своїми підлеглими. Побачивши Дейзі, боцман грубо підкинув її ногою та викинув за борт у морську стихію.
Але що це? Вода була холодною, неприємною на смак і важко тисла на панцир. Це була вода іншого моря за тисячі миль3 від рідної домівки. Маленька Дейзі спробувала боротися з великою водою, але марно. Та згодом високі темно-свинцеві хвилі винесли знесилену черепашку на зелений малонаселений острів. У цьому мальовничому куточку, створеному природою, жив старий моряк Герц, який запалював ліхтар на маяку4. Разом з моряком, на острові проживали собака Бурс, кіт Жур, папуга Берк і коза Ластра. Вони знайшли непритомну Дейзі та віднесли у теплий ошатний будиночок.
Невдовзі Дейзі одужала, їй було добре серед нових друзів, але вона не могла забути свою матусю і дуже сумувала за нею. Маленька черепашка часто бувала біля моря. Вона вдивлялась у далину, яка несла до неї світло надії та безмежний смуток за домівкою. Пригадуючи своє життя у рідному краю, Дейзі витирала неслухняні сльози.
Якось надвечір, коли сонце котилося за горизонт, Дейзі вирішила не йти до маяка, а ще трохи полежати на теплому морському піску, який поступово від північного вітру ставав холодним і сипучим. Наближався шторм. Зовсім поруч почулося жалібне: “Кру-кру-кру!” Стираючи натомлені крила, поверталися до рідної домівки журавлі. “З нами лети! Лети з нами!” – линуло їхнє курликання над островом. Та поволі стихало, даленіло і зовсім зникло разом з журавлиним клином.
Черепашка махнула маленькими лапками. Але її тіло було неслухняним і неподатливим для лету. – “Як же мені подолати холодні води морів та океанів?” Вона подивилася в небо і заплакала. Разом з журавлями віддалялася й мрія на повернення рідного берега, до матусі, братиків і сестричок.
Старий моряк Герц бачив, як сумує черепашка, і чекав слушної нагоди, щоб переправити її на африканський континент. І от саме сьогодні повинен підійти після затяжного шторму довгоочікуване суховантажне судно з добрим капітаном, щоб доставити на острів воду, їжу, одяг, сірники та інші необхідні речі для проживання. Усі з нетерпінням чекали.
Та раптом знову повернувся буревій. Штормовий вітер зірвав ліхтар на маяку, підняв його високо над землею і вдарив об камінь. Не тямлячи себе, Дейзі кинулася до ледь тліючого вогню. Вона накрила його своїм панциром, щоб зберегти цей рятівний вогник для маяка, який повинен був показати кораблю курс до острова, до її спасіння. І вже втрачаючи свідомість від болю, маленька черепашка встигла помітити старого моряка Герца, який теж біг рятувати вогонь. А потім її огорнула темрява.
Дейзі не пам’ятала, як відігрівав її своїм теплом кіт Жур, відганяв прожерливих бакланів собака Бурс, напував парним козиним молоком старий моряк Герц. Маяк знову ожив завдяки врятованому вогню, який показав курс кораблю до острова між небезпечним мілководдям та скелями.
Через деякий час білосніжний красень-корабель підійшов до берега і друзі обережно перенесли маленьку наполовину обпалену Дейзі у каюту доброго капітана. Життя поверталося від спокійного похитування судна, поступового надходження через ілюмінатори5 грайливих сонячних променів, які з кожним днем ставали лагіднішими, ближчими та ріднішими. Воно поверталося наперекір злу, тому що воно тимчасове і завжди відступає перед добром. А добро – вічне, як вічним є Великий Всесвіт.
Я був на цьому кораблі добрим капітаном, який доправив маленьку черепашку Дейзі на африканський берег. Нас зустрічали матуся Донга, братики і сестрички. І була велика радість, і було велике свято. Мені ця історія дуже сподобалася. Після прибуття у порт я записав її, і вона стала казкою для українських хлопчиків та дівчаток.
1 Трал – велика сітка, що має форму мішка, для вилову морської риби траулерами.
2 Шпиль – механічний пристрій з вертикальним валом для підняття якоря – ланцюга з якорем, іноді – вибирання (підтягування) швартових (троса).
3 Миля – одиниця відстані, яка у різних країнах дорівнює від 0,58 км до 11,2 км. В Україні вона становить 1852 метри.
4 Маяк – будівля на березі або спеціальне судно (плаваючий маяк) характерної форми, обладнані сигнальними вогнями, звуковими сигнальними пристроями, радіозв’язком тощо. Служать орієнтирами для визначення кораблями (суднами) свого місця, розпізнавання берега, ділянки моря.
5 Ілюмінатор – вікно в борту або в палубі. Бортові ілюмінатори мають, як правило, круглу форму, вона з товстим склом, у металевій рамці; розраховані на удари найважчих хвиль.