МУРАШИНІ ВАННИ (Павло Стефаров)
оповідання
Серпень. Гарячий полудень. На узліссі тиша. Назбиравши грибів, знаходжу джерело. Напився холодної, як із льодяної ополонки, води. Присів спочити . Переді мною — молодий розлогий дубок. За струмочком на пагорку, біля вікової сосни, видніється величезна шапка мурашника.
Тихо. Здається, усе живе причаїлось, кудись поховалось, упало в глибокий сон. Раптом почулися якісь пронизливі звуки.
Мить — і на сухий сучок сосни, під мурашником, усілися три синьокрилі сойки. Про щось перегукуючись між собою, дивилися вниз. Та ось одна з них, ніби зірвавшись із гілки, упала на вершечок мурашника. Стрибнула туди-сюди, припала до нього й давай купатися, як горобець у пилу.
Услід за нею на мурашник сіла друга сойка, третя... Птахи якось дивно попідгинали розпушені віялом хвости. А потім, перевалюючись із боку на бік, почали розстилати по землі то одне, то друге крило. І тут же, клюючи метких мурашок, клали їх у своє оперення.
Дивовижно! Сойки приймали «мурашині ванни». Затамувавши подих, я не зводив із них очей. Думки роїлися в мене в голові. Для чого птахам потрібні ці процедури? Невже вони лікуються в мурашнику від якоїсь хвороби? Чекай, чекай! Адже мурашиний спирт — це ж свого роду препарат для боротьби з паразитами!..
Здогад був правильний. Давно відомо, що в оперенні й на шкірі птахів знаходять для себе безпечний притулок численні комахи-паразити. Щоб позбавитись їх, тетеруки, шпаки, горобці й навіть домашні кури «купаються» в землі, попелі, калюжах. А сойки... Вони «додумались» застосувати найкращий «препарат» — купання в мурашнику.
Купання тривало майже п'ятнадцять хвилин. Забувши навіть про небезпеку, птаство розгрібало мурашник. Сойки часто тріпотіли крилами й продовжували «нашпиговувати» себе мурашками.
Нарешті процедури прийняті. Дружно злетівши на сосновий сучок, сойки всілися рядочком.
— Кек-кек! Хороші ванни! — ніби сказала одна, ніжкою прочищаючи дзьоб.
— Ків-ківу! Дуже приємні! — підтвердила інша, витрушуючи мурашок зі свого вбрання.
Ще мить — і птахи щезли нечутною тінню в зеленій хащі. У лісі знову запанували спокій і дрімотна полуденна тиша.