Загрузка...

1. Що таке міф.

    Ще з  давніх часів люди прагнули зрозуміти, як виник світ та хто створив людину. Грізний і  незрозумілий всесвіт породив  уявлення людей про світ, духів, явищ, від яких залежало їхнє життя,  а досконалість природи та людини – про Богів. Минали роки, старовинні оповіді, що передавалися із уст в уста і дійшли до нашого часу як твори усної народної творчості, почали називатися міфами (з грецької — «слово, переказ»). Міф є цілком певною картиною навколишнього світу і певною системою поглядів на життя. Будь-який народ, будь-яка епоха по-своєму намагалися пояснити навколишній світ, сенс життя, виробити деяку ієрархію цінностей — і створювали свою міфологію. Таким чином, серед міфів не можна вибудувати чіткого і послідовного уявлення про походження людей, оскільки кожен народ має свої перекази, хоч у змісті  є чимало схожого.

 

2. Міфічне пояснення виникнення людства.

Міфи про виникнення людини називають антропологічними. Це міфи, присвячені темі походження (створення) людини або першопредків племен. Їхнє тлумачення різне. 

• Створення відбувається поетапно: спочатку створюються істоти, котрі потім дають початок людству. Так, у народу, що мешкає у Західному Сибіру, людина народжується в жінці, коли на неї падає промінь ранкового сонця, посланий верхньою старо-матір'ю. Тобто сонячний промінь і душа людини позначаються одним словом. У індіанського народу США та Канади Бог-творець – Деміург з двох вузлів павутини вічного павука створює двох перших жінок – прародительок людей, 

• Також зустрічається пояснення створення людини як відокремлення одної від другої. За віруваннями у племені, що кочує в районі посушливих степів Австралії, на дні висохлого первісного океану загубилися безформні кулі. Птах-мухоловка розділив кам'яним ножем зрощені разом згустки-грудки, в яких тільки вгадувалися зачатки частин тіла людини. Потім істоти Унгамбікули (в перекладі «Самоіснуючі») ножем відокремили один від одного частини тіла кожної людини й нарешті розділили людей на суспільну форму існування.

• Ще одною версією є створення Богами людей з різного матеріалу. Так з глини давньоєгипетський бог Хнум ліпить людей на  гончарному крузі, цей матеріал у грецькій міфології використовує Прометей, у народів Африки – бог Амма. Землю використовує в міфах ірокезів бог Мукаті. Також природним матеріалом були скелети  звірів, птахів. У Біблії Бог теж створює Адама з «пороху земного», а Єву з його ребра.

• Іноді поява першої людини пов'язана зі смертю першої антропоморфної істоти, яка створила умови для життя людини. Так у іранських і ведійських текстах, в давньоруській «Голубиній книзі», в міфології догонів тіло убитого богами першопредка — велетня перетворилося на частини зовнішнього світу (скелі та гори — це кістки, ґрунт — внутрішність шлунка, море та червона глина — кров, сонце – очі, хмари – думки, тощо). 

• Походження людини від тварин побутує у Тибеті, у Південній Африці, бушменів.

• Рослинне походження людей, що спочатку росли як трава, під землею а потім вийшли наверх поширений у міфах шумерів.

• Міфи, за якими людина походить з дерева, як правило Світового, складають особливу групу. Береза, модрина, кипарис – невеликий перелік таких дерев у різних віруваннях. Недарма, родовід зображують саме у вигляді дерева.

• Абстрактне походження включає виникнення з яйця, думки.

 

3. Міфи Стародавнього Єгипту про походження людини.

     Стародавній Єгипет – один із найдавніших на Землі осередків культури і науки. Уявлення стародавніх єгиптян про створення людини збереглися в текстах, вибитих на стінах гробниць і храмів, записаних на сувоях папірусу. Оскільки до нашого часу тексти дійшли переважно у фрагментах, частина міфів збереглася лише в переказах античних авторів, текстам властива більша поетичність, ніж раціональність, тому   багато натяків і посилань давньоєгипетських міфів незрозумілі та неоднозначні. Сучасній людині, яка звикла мислити логічно і системно, подібна суперечність заважає систематизувати і логічно осмислювати матеріал, укласти його в деяку цілісну картину, виділити загальні закономірності, пояснити та класифікувати розрізнені факти. Залишається додати, що давньоєгипетські міфи пояснювали святість богів певної місцевості у певний період. Тому розділяють міфологію про походження світу та людини щодо періоду: Геліопську , мемфіську, гермопольську, фіванську. 

       Міфи Геліопольського пантеону говорять, що на початку був Хаос — безкрайня холодна нерухома водна пустеля, обійнята пітьмою, яку звали Нун (він же Первозданний Океан). Тисячоліттями ніщо не порушувало його спокою та нерухомості поки з нього не з’явився бог Атум — перший бог у Всесвіті. За одними віруваннями саме він створив Пагорб Бен-Бен — Первинний Пагорб, згідно  іншого Промінь бога Ра досяг Хаосу, і Пагорб ожив, ставши Атумом. Набувши під ногами землю, Атум виплюнув з рота Шу, бога вітру та повітря, щоб привести в рух мертвий Океан, та вивергнув Тефнут, богиню світового ладу, для підтримання світопорядку. Але світла ще не було і серед пітьми Шу і Тефнут загубилися.   Атум відправив на пошуки дітей праве Око — Сонце, і доки воно було відсутнє, створив ліве — місяць. Старе Око тим часом розшукало Шу і Тефнут і привело їх назад. Від радості Атум заплакав. Сльози його Ока впали на Пагорб Бен-Бен і перетворилися на людей.

 

   Згодом запанував у Мемфісі такий міф про походження людини. На початку всюди тягнувся безживний Океан Нун. Птах, який сам був землею, вирішив утілитися у божество, зусиллям волі він створив із землі свою плоть — тіло і став богом. «У серці великого бога виникла Думка про Атуме», Коли бог вимовив ім’я — в ту ж мить Атум народився з Первозданного Хаосу. По волі Птаха Атум створив Велику Дев’ятку богів, а Птах дав усім могутність і наділив їх божою мудрістю. На тому місці, де вони творили світ, згодом виникло священне місто Мемфіс. Після створення світу Птах чарівними словами-заклинаннями встановив справедливість на землі. «І було дано життя миролюбному, і була дана смерть злочинцеві, і були створені всякі роботи і всякі мистецтва, праці рук, ходіння ніг, рух усіх членів згідно з цим наказом, задуманим серцем і вираженим мовою і таким, що творить призначення усіх речей». Оглянувши своє творіння, Птах залишився задоволений, бо суть і творча сила його перебувала в усьому живому і неживому, що є на землі. 

 

   Коли Мемфіс втратив статус столиці централізованої держави і влада сконцентрувалась в іншому місці Гермополі, виник гермопольський  міфічний пантеон. Тут теж нема однозначності. 

    Спільне те, що на початку був Хаос – Первинний Океан Нун. За одною з версій на Первинному Пагорбі з квітки лотоса народилося сонячне божество Ра. Воно освітило землю, яка перебувала у мороці. Від радості немовля Ра заплакало, і з його сліз, що впали на Пагорб, виникли люди.  Згодом на Пагорбі виникло місто Гермополь.  Бог Ра жив на священному Пагорбі Бен-Бен в Геліополі, вночі спав в квітці лотоса, а вранці злітав в небеса і у вигляді сокола літав над своїм царством. Саме ця версія отримала поширення в усьому Єгипті.

  За іншою версією руйнівним божествам Первозданного Хаоса Тенему і Тенемуіт (Морок, Зникнення), Ніау і Ніаут (Порожнеча, Ніщо), Герех і Герехт (Відсутність, Ніч) протистояли творчі сили  божеств Великої Вісімки — Хух і Хуахет (Нескінченність), Нун і Нуанет (Вода), Кук і Куакет (Темрява) і Амон і Амунет («Невидимий», тобто Повітря), котрі плавали в Океані Нуні. Вони втілювали страшні та незрозумілі для людей стихії. Із землі і води Велика Вісімка створила Яйце і поклала його на Первинний Пагорб — «Вогняний острів». На острові, з Яйця вилупився бог уранішнього Сонця Хепрі, сльози радості котрого стали людьми. 

  За ще одною версією білий птах Великий Гоготун першим влетів в пітьму і порушив віковічну безмовність Хаосу Нуна.  На Первинному Пагорбі він зніс Яйце. З нього народився Ра - бог Сонця. 

 

За міфами фіванського періоду людей і їх Ка (душевні сутності) виліпив з глини бараноголовий бог Хнум. Зображення Хнума, що ліпить людей з глини, також зустрічаються аж до пізніших періодів історії Єгипту.

 

Бог Хнум створює на гончарному крузі людини і його Ка. 

Промальовування рельєфу зі святилища в Луксорському храмовому комплексі; XVIII династія

 

4. Слов'янська міфологія про походження людини.

   Слов’янська міфологія характерна своєю всеосяжністю і не являє собою окрему область народного уявлення про світ. Вона знаходить втілення навіть у побуті — обряди, ритуали, культ, землеробський календар. Практично знищена на рівні текстів до XI століття, міфологія продовжує жити в образах, символіці, ритуалах і в самій мові. 

 

      За давньою слов'янською міфологією теж на початку була вічна і безмежна пітьма, холодна ніч без Землі, без неба, без Сонця. Її пронизувало Око, яке «було завжди, воно було вічно. І з Вічності воно летіло і у Вічність, летіло з далеких Старих Світів, аби утворити Новий Світ».

    Одного разу Око пустило Сльозу, чисту-пречисту Росинку і з неї вродилася птиця Сокіл – Першоптах і Першобог. Сокіл кружляв над Оком, його золотаве пір’я осяяло непроникну ніч. 

     Золота Сльоза-Росинка Сокола впала на Око, і розрослося воно у великий острів серед мороку. Срібна Сльозинка Сокола впала посередині острова і утворилося озеро Живої Води. Від зеленої Сльози-Росинки проросли дивовижні квіти й густі високі трави на острові й берегах озера. 

   Довго думав Сокіл, потім зніс золотий жолудь. І сталося диво: виросло з того жолудя розкішне й могутнє Першодерево, Дуб-Стародуб з плодами  невмирущості – молодильними яблуками. Сокіл злетів на вершину Першодерева й сказав: «Я створив Ирій. Тут моє місце на віки вічні. Звідси я творитиму Світ».

     Потім Сокіл-Род зніс два яйця: Біле і Чорне. Коли вони впали в озеро Живої Води, з них вродилися Білий Лебідь і Чорний Лебідь. Попливли вони назустріч один одному і стали люто битися. Вийшли лебеді з води й одразу перетворилися в людиноподібних велетнів. В одного шкіра була біла, волосся — русяве, очі — блакитні, а в другого все було чорне — і шкіра, і волосся, і очі. З’їли велетні по молодильному яблуку і відчули в собі силу неймовірну. 

   І сказав Сокіл білошкірому: «Ти є Білобог. Володар Світла й білого Світу та всього, що створиш у ньому». І сказав Сокіл чорношкірому: «Ти є Чорнобог. Володар ночі і пітьми та всього, що створиш у ній». І сказав він обом: «Ви є Добро і Зло. Краса і Погань. І ви будете вічно. Бо ви є Життя. І ті, що прийдуть, не зазнають Добра без Зла і Краси — без Погані.

       Згодом Сокіл-Род зніс золотий жолудь і золоте зернятко. Попросив Білобога  посадити їх на Землі та полити Живою Водою. І диво сталося: з жолудя золотого виріс молодий крислатий зелений дуб, вершиною якого був надзвичайної вроди юнак, що спав міцним сном. А з золотого зернятка виріс великий житній колос, вершиною його була надзвичайної вроди дівчина, що спала міцним сном. Звелів Сокіл-Род побризкати юнака і дівчину Живою Водою та привести їх у Вирій. 

   І сказав Сокіл юнакові: «Ти є Дажбог, будеш Землю засаджувати лісами та гаями».

І сказав Сокіл дівчині: «Ти є Жива. Богиня злаків. Тобто — богиня Життя. Будеш Землю засівати житом-пшеницею». І сказав Сокіл обом, Дажбогові й Живі: «Ви є чоловік і жінка. І зачнете ви рід людський. Вкусіть молодильні яблука і скупайтеся в Живій Воді».

   Вкусили Дажбог і Жива молодильні яблука і стали безсмертними, скупалися вони в Живій Воді і стали вічно молодими. І пішли Дажбог та Жива на Землю, і зачали вони рід людський.

 

   Згодом міфи видозмінилися під впливом апокрифів – релігійно-легендарних творів, що не визнавалися канонічними, і становлять пізню слов'янську міфологію. Створення першолюдини Адама — завершальний акт створення світу: «Бог мився в лазні, спітнівши, втерся дрантям і скинув його на землю; з дрантя диявол створив тіло людини, а Бог вклав у нього душу». Це нагадує біблійну легенду про походження людини

 

5. Давньогрецькі міфи про виникнення людей.

Спочатку існував тільки вічний, безмежний, темний Хаос. У ньому було джерело життя світу. Все виникло з безмежного Хаосу — весь світ і безсмертні боги. З Хаосу походить і богиня Земля-Гея. Вона породила титанів, циклопів, дала початок роду людському. У Древній Греції  вважали гігантів - першим людьми,  яких створили боги і оселили на Землі. Однак, гіганти повстали проти своїх творців і ті спопелили їх блискавками. Тоді боги створили нове покоління людей, нащадками яких і були стародавні греки. За давніми переказами Прометей створив людину з глини. 

 

Створення людини Прометеєм.

 

6. Особливості міфологічного бачення світу.

На певному етапі людського розвитку міфи були викликані потребою людей пізнати навколишню дійсність, хоч якось пояснити незрозумілі для них явища. Людина намагалася усвідомити природу свого походження, зрозуміти влаштування світу й навіть передбачити своє майбутнє.

Важливо, що людина в міфах почуває себе не володарем світу, а лише його малою частиною (людина, природа й суспільство в міфах є нерозривним цілим).

У міфах кожен образ конкретний, одухотворений, персоніфікований.

Кожен діючий герой є своєрідним символом, який "розшифровує" поняття або явище, яке стоїть за ним.

Міфам властивий час "першооснови" або "першотворення" .

Світ пояснюється не з погляду наукових знань, а з позиції віри.

У сказаннях переважають емоції.

Важливі образи, а не поняття та явища, що їх пояснюють.

Головне, що міфи завжди встановлювали зв'язки між минулим, сьогоденням і майбутнім, стали єднальною ланкою між поколіннями, що передає накопичені знання досвід, культурні цінності.

 

 

План.

1. Що таке міф.

2. Міфічне пояснення виникнення людства.

3. Міфи Стародавнього Єгипту про походження людини.

4. Слов'янська міфологія про походження людини.

5. Давньогрецькі міфи про виникнення людей.

6. Особливості міфологічного бачення світу.

 

Використана література.

1. Підручник з української літератури 6 клас, 2014 р. 

2. Вікіпедія.

3. Енциклопедія «Міфи народів світу» С. А. Токарева, 1991р.

4. «Єгипетська міфологія», І.В. Рак, 2004 р. 

5. «Легенди і міфи Стародавньої Греції», Н. Кун, 2013 р.

6. Історія стародавнього світу. Довідник, 1999 р.

7. Великий довідник школяра для 5 – 11 класів, 2004 р. 

8. Універсальний довідник школяра, 2004 р.

  

Загрузка...