Загрузка...

Положення духовенства в XVI столітті.

План. 

1. Юридична відокремленість духовенства.

2. Наступ католицизму на православне духовенство.

3. «Біле» та «чорне» духовенство.  

4. Кухня та піст.

5. Одяг «білого» духовенства.

 

1. Юридична відокремленість духовенства.

   Духовенство завжди складало окрему суспільну верству. Воно було різнорідним за соціальним походженням, достатком і політичним впливом. Юридично відокремлене від решти населення автономною адміністрацією й судочинством, не було частиною соціальної піраміди, бо не утворювало стану або замкнутої групи. Тому духовенство звільнялося від податків, військової служби і трудових повинностей. 

 

2. Наступ католицизму на православне духовенство.

     До духовенства належали священики зі своїми сім'ями, люди, які обслуговували церкву та ченці усіх рангів. Але під польською владою православна церква втратила частково своє привілейоване становище, оскільки влада контролювала всі вищі церковні посади. Поширювала католицизм. З його поширенням зростала роль православного духовенства як охоронця національних прав серед нижчих та середніх верств українського народу.

 

3. «Біле» та «чорне» духовенство.      

       Особливо близьким до селянського середовища було так зване «біле» духовенство, тобто церковне. До нього входили служителі церкви, котрі мали сім'ю та відправляли церковні служби. Воно було досить чисельним, бо в багатьох селах були церкви, засновані шляхтою, міщанством та селянами.  Священик отримував від громадян масив землі на оплату своєї праці, крім того, різну натуральну данину від віруючих. «Біле» духовенство мало можливість глибше проникати в життя селян та впливати на нього. Як писав М. Грушевський, воно було охороною національних традицій, національної свідомості українців

     Натомість, «чорне» духовенство було замкнутою «вищою»  кастою духовенства. Його члени не мали сім'ї, жили в монастирях. Монастир був місцем молитви. Також господарським комплексом, адже монахи самі себе повністю забезпечували їжею та всім необхідним. Також монастирі володіли величезними маєтками, що існували за рахунок примусової селянської праці.  До «чорного» духовенства відносились патріархи, митрополити, єпископи, ієромонахи, архімандрити, монахи. Воно мало тісніші зв'язки з українською шляхтою. Серед церковних діячів було багато вихідців з середньої та дрібної шляхти. Ряди ченців постійно поповнювалися за рахунок шляхтичів, козаків, міщан і навіть селян. Вони відігравали велику роль в культурному розвитку. Щоб потрапити у вище духовенство потрібно було спочатку стати ченцем. 

 

4. Кухня та піст.

      Духовенство споживало багато страв. У той час голод був звичайним явищем, тому їжа була важливим маркером соціального статусу. Вище духовенство організовували банкети для званих осіб, а простолюд міг розраховувати лише на грубий ячмінний хліб, свинину, приправлену сіллю і бобові. Але прийнятих у християнстві днів посту дотримувались усі. В такий час навіть служителі Церкви утримувались від споживання м'яса, молока, яєць тощо, натомість надавали перевагу рибним продуктам. 

       Дозвіл на звільнення від посту давався для дуже широких верств населення, наприклад хворих. Проте, були й такі члени чернечих орденів, які зневажали піст, бо вважали, що Біблія не передбачає подібних обмежень.

 

5. Одяг «білого» духовенства.

       Як одягались деякі представники «білого» духовенства зображено на малюнку. Священик – голова релігійної громади, диякон допомагає священику при здійснені богослужінь. Одяг священика та диякона дещо відрізняються.  

 

 

   

Загрузка...