1. Південно-Західний відділ імператорського Російського географічного товариства – центр громадівського руху.
У 1869 р. Павло Чубинський очолив експедицію до Південно-Західного краю (Правобережна Україна) для вивчення народонаселення регіону – етно-соціальних і демографічних характеристик. Експедиція під керівництвом П.Чубинського зібрала величезний фольклорно-етнографічний матеріал, опублікувавши його в 6 томах.
У матеріал ввійшли зібрані та пояснені В.Антоновичем і М.Драгомановим "Історичні пісні українського народу".
Південно-Західний відділ імператорського Російського географічного товариства, створений у 1873 році, став центром українознавчих досліджень.
2. «Київський телеграф» - вісник громадівського руху.
У 1859 році у Києві була заснована громадсько-політична літературна газета «Київський телеграф». Виходила вона спочатку двічі на тиждень, згодом – тричі. З 1974 року у ній співпрацювали визначні діячі того часу: Микола Драгоманов, Микола Лисенко, Павло Чубинський та інші. Будучи виданою російською мовою, саме вона розглядала питання розвитку українського національного руху, економічні, політичні та культурні проблеми в Україні і стала рупором громадівського руху.
3. Доноси на українофілів – людей, приязних до українців.
Полковник київського корпусу жандармів В. Новицький доповідав: «…Із відкриттям Відділу (тобто Південно-Західного відділу імператорського Російського географічного товариства) розрізнені українофіли отримали центр і опору, навколо якої згрупувалися та стали діяти сміливіше, так що протягом року їхній успіх став упадати в око».
Найбільше зусиль для дискредитації українського руху доклав полтавський поміщик М. Юзефович, колишній член київської «Української громади».
4. Таємні вказівки київському цензорові.
У січні 1875 р. київський цензор І. Пузиревський отримав від начальника головного управління у справах друку таємний наказ:
«З огляду на те, що Головне управління дістало деякі відомості про газету «Київський телеграф» пропонується вам під час цензурування зазначеної газети ставитися до неї з особливою обачністю та, між іншим, не допускати в ній жодних статей, що проводять українські тенденції».
5. Спеціальна комісія царя.
За дорученням царя було створено спеціальну комісію, на яку покладалося завдання визначити засоби боротьби з українофільською діяльністю.
Комісія дійшла висновку, що «допустити окрему літературу на простонародному українському наріччі означало б закласти тривалу основу для переконання в можливості відділення, хоча б і в далекому майбутньому, України від Росії».
6. Емський указ.
Члени комісії надавали українському питанню настільки велику увагу, що навіть потурбували царя, коли він перебував на відпочинку в німецькому місті Емс. Підготовлений на підпис царю таємний указ комісії отримав назву Емського указу (від назви міста) та набув чинності 18(30) травня 1876 р.
Указ посилив обмеження для усього українського.
• Забороняв увезення книжок українською мовою; друкування й видання в Росії оригінальних українських творів та перекладів, п’єс для театральних вистав, текстів до нот, крім історичних пам’яток зі збереженням правопису оригіналу; діяльність громад.
• Ліквідував Південно-Західний відділ імператорського Російського географічного товариства, закрив газету «Київський телеграф».
• Установив суворий контроль над художніми творами українською мовою, які мали друкуватися російським правописом.
• Заборонялася діяльність театральних труп із суто українським репертуаром, українська п’єса мала йти наприкінці репертуару, після російських; щоразу вистави повинні були отримувати новий дозвіл.
• М. Драгоманову й П. Чубинському було заборонено жити на українських землях.
• Чиновникам Міністерства освіти було рекомендовано особливо обережно добирати вчителів для шкіл у південно-західній частині імперії: перевага мала віддаватися росіянам, а учителям-українцям пропонувалося виїжджати на роботу за межі українських земель.
У 1881 році уряд, дещо пом’якшивши пункти указу, дозволив друкувати українською мовою словники, щоправда, російською абеткою, а питання про україномовні вистави відтоді вирішувала місцева.
Проте пізніше указ доповнили новими заборонами: у 1892 р. цензорам нагадали про неприпустимість публікацій українських перекладів із російської мови; у 1895 р. спеціальним циркуляром було покладено край виданню та друкуванню українських читанок для дітей.
7. Негативний вплив указу на український рух.
У цілому Емський указ зберігав чинність до 1905 р.
Він негативно вплинув на український рух, а саме: обмежував засоби, за допомогою яких можна було впливати на пробудження національної свідомості українського народу; стримував розвиток української культури; на деякий час призвів до дезорганізації українського руху в Наддніпрянській Україні, але не до його припинення.
План.
1. Південно-Західний відділ імператорського Російського географічного товариства – центр громадівського руху.
2. «Київський телеграф» - вісник громадівського руху.
3. Доноси на українофілів – людей, приязних до українців.
4. Таємні вказівки київському цензорові.
5. Спеціальна комісія царя.
6. Емський указ.
7. Негативний вплив указу на український рух.
Використана література.
1. Інтернет «Вікіпедія».
2. «Історія України» підручник для 9 класу, О.В. Гісем, О.О. Мартинюк.
3. Великий довідник школяра, в-цтво Ранок.
ЗАВАНТАЖИТИ/СКАЧАТИ (Скачать) реферат на тему "Емський указ"