Заклички — короткі поетичні твори зі звертанням до природних явищ, стихій, об’єктів, щоб вплинути на погоду, довкілля чи саму людину. Заклички пов’язані з вірою давніх людей в магічну дію слова, в яких звучать звертання.

ІДИ, ІДИ ДОЩИКУ

Іди, іди, дощику,

зварю тобі борщику

в новенькому горщику.

Мені кашка, тобі борщ,

щоб ішов рясніший дощ.

ІДИ, ІДИ ДОЩИКУ

Іди, іди, дощику,

Зварю тобі борщику

У новенькім горщику.

Поставлю на дубочку.

Дубочок схитнувся,

А дощик минувся...

ІДИ, ІДИ ДОЩИКУ     

Іди, іди, дощику!

Зварю тобі борщику

В зеленому горщику,

Поставлю на дубочку:

Дубочок схитнувся,

А дощик линувся —

Цебром, відром, дійничкою¹,

Холодною водичкою

Над нашою пашничкою!

Іди, іди, дощику,

Зварю тобі борщику

В полив'янім² горщику;

А собі-то кашки,

Стрибати³ гопашки.

Гопа-гопа-гопашечки,

Наївшися вже кашечки! 

^{1. Дійничка — посуд, у який доять молоко.}

^{2. Полив’яний горщик — глиняний посуд, у якому в давнину варили їжу.}

^{_{3. Стрибати гопашки — танцювати, роблячи стрибки.}}

ОЙ, ВІТРЕ

Ой вітре, вітроньку,

прижени хмароньку,

полий теплим дощиком,

встели землю килимком.

ЩЕБЕТАЛА ПТАШЕЧКА

Щебетала пташечка під віконечком,

сподівалась¹ пташечка весни з сонечком:

«Прилинь, прилинь, ча́ронька, весна красная,

як легенька хмарочка в небі ясная.

Осип луки перлами, укрий росами,

розлийся джерелами стоголосими!»

Щебетала пташечка під віконечком,

сподівалась пташечка весни з сонечком.

^{1. Сподівалась — надіялась, чекала.}