Урожай, а отже і добробут людей, і їхнє життя залежав від погодних умов. Тому як тільки сходив сніг, наші пра­щури починали піснями славити сонце, закликати вес­ну. Так виникли пісні, які називаються веснянками. У різних районах України називалися по-різному: «гукавки», «гаїлки», «гаївки».

 

ВЕСНЯНКА

Благослови, мати,

весну закликати!

Весну закликати,

зиму проводжати!

Зимочка в возочку,

літечко в човночку.

 

Ой ВИХОДЬТЕ, ДІВЧАТА

Ой виходьте, дівчата,

та в сей вечір на вулицю

весну стрічати,

весну красну вітати.

Будем весну стрічати

та віночки сплітати,

А віночки сплетемо,

хороводом підемо.

 

ОЙ ВЕРБО

Ой вербо, вербо, вербице!

Час тобі, вербо, розвиться.

Ой вербо, вербо зелена,

спусти гіллячко додолу,

на зелену діброву,

на червону калину,

де соловейко гніздо в'є,

а сива зозуля воркує...

 

ОЙ, ВЕСНА. ВЕСНА. ДНЕМ КРАСНА!

Ой весна, весна, днем красна,

що ти нам веснонько, принесла?

— Принесла я вам літечко,

щоб родилося житечко,

ще й озимая пшениця,

усякая пашниця,

ще й червоні квіточки,

щоб квітчались діточки.

 

РОЗЛИЛИСЯ ВОДИ

Розлилися води на три броди1.

Приспів:

Гей! Діти-квіти, весна красна,

зілля зелененьке. У-у-у!

 

Що в першому броді зозуленька кує.

Гей! Діти-квіти, весна красна,

зілля зелененьке. Ку-ку!

 

Що в другому броді соловей щебече.

Гей! Діти-квіти, весна красна,

зілля зелененьке. Тьох-тьох!

 

Що в третьому броді сопілонька грає.

Гей! Діти-квіти, весна красна,

зілля зелененьке. Ду-ду!

 

Зозуленька кує, бо літечко чує.

Гей! Діти-квіти, весна красна,

листя зелененьке. Ку-ку!

 

Соловей щебече, садки розвиває.

Гей! Діти-квіти, весна красна,

листя зелененьке. Тьох-тьох!

 

Сопілонька грає, на грання скликає.

Гей! Діти-квіти, весна красна,

зілля зелененьке. Ду-ду!

1. Броди, брід — мілке місце річки, в якому можна переходити на інший бік.

 

ВЕСНЯНОЧКА-ПАНЯНОЧКА

Весняночко-паняночко, де ти зимувала?

Гу! У садочку на пеньочку, на сорочку пряла. Гу!

Не сама я пряла, пряла, пряли помічниці.

То за курку, то за гуску, то за паляниці. Гу!