Потішки — це дитячі віршики-забавки, які супроводжуються відповідними рухами: пере­биранням пальчиків, потиранням долоньок ступнів, «куванням» їх пальчиком, чуканням, дибанням (ходьба дитини, яка стає ще не на повну ступню, а лише на пальчики). Усі ці рухи своєрідний масаж, гімнастика. Їх виконували матері чи бабусі, втішаючи дитину, коли вона плакала. Їх співали дітям до двох років.

 

Сорока-ворона

на припічку сиділа,

діткам кашку варила.

Цьому дам, цьому дам,

а цьому — не дам,

бо він дров не рубав,

пічки не топив,

кашки не варив.

Фр-р-р! Лети собі геть!

***

Кую, кую ніжку,

Поїду в доріжку,

Буду коника кувать,

В ліс щоб не ночувать.

***

Ой, чук-чуки-чук!

Наловив дід щук,

Баба рибку спекла —

З сковорідки втекла.

***

Потягусі , потягусі,

На Галинку ростусі,

Щоб Галочка росла,

Росла-виростала,

Щоб Галочка

Своїй мамці

Скоро в поміч стала.

***

Диби, диби!

Ішла баба по гриби,

а дід по опеньки

в неділю раненько.

— Лася, Парася,

Де була?

— У лісі.

— Що їла?

— Горісі.

— Чим кусала?

— Зубами.

— Куди клала?

— До мами.

***

Печу, печу xлібчик

Дітям на обідчик:

Меншому — менший,

Більшому — 6ільший.

Шусть у піч!

Шусть у піч!

Сажай — виймай,

сажай — виймай.

Ріжу, ріжу

я. куштую, — гам.

***

Пішла киця по водицю

 та й упала у криницю.

Біжить котик рятувати,

за вушечко витягати.

Витяг кицю за вухо

та й посадив, де сухо.

***

— Ладки, ладоньки, ладусі,

ой ладусі, ладки, де були ви?

— У бабусі?

— Що їли?

— Оладки.

— З чим оладки?

— Із медком та солодким молочком.

***

— Зайчику, зайчику, де ти був?

— У млині, у млині.

— Що ти бачив?

— Муку.

— Чом ти не взяв?

— Я взяв цілий мішок,

та набігли собаки,

та забили мені баки,

я й розсипав.

***

Гоп, гой, горобейки,

на бабині конопельки,

а на дідів мак.

Нехай буде так.

От і казці кінець,

пішла баба у танець,

а за нею горобець

викрутасом, вихилясом.

Молодець, горобець!

***   

Іде. іде дід, дід,

несе, несе міх, міх.

От такий дідише,

от такий страшище:

от такий ногатий,

от такий рукатий,

от такий вусатий,

тякий бородатий,

от такий окатий,

от такий плечистий.

***     

Скажу вам. діти, казку:

приніс зайчик дров в'язку,

поколов їх дрібненько,

зварив кашу хутенько.

Кашка була солоденька,

моя казка коротенька.

***

Попіл, попіл, попільниця,

а де ж наша зозулиця?

Понад морем літала,

синім оком кивала.

А ти, Кив, не кивай,

а ти з города тікай!