Тема: розповідь про дівчинку Оленку і ластівок під стріхою її будинку.

Головна думка: «ластівки ... прощаються з рідною землею».

Мета: розказати, що важко покидати рідну землю, заклик не бути байдужим до природи.

Рід літератури: епос.

Жанр: оповідання.

Будова твору

Зачин:  «Багато років під стріхою однієї хатини жили…».

Основна частина: «А восени, коли вони відлітали…».

Кінцівка: «Оленка підходила до зграйки ластівок…».

План

1. Оленка любить спостерігати за ластівками.

2. Осінь – розлука з дорогими друзями.

3. Чому ластівки зграями сидять на дротах?

4. Птахи прощаються з рідною землею.

5. Оленчине бажання попрощатися.

Інший заголовок «Оленка і ластівки» відображав би тему твору, «Прощання ластівок» – головну думку.

Персонажі: Оленка і її мати.

Ластівки – перелітні птахи. Восени птахи летять у теплі краї, а навесні повертаються, щоб вивести пташенят.

Цитатна характеристика Оленки.

Чи справді Оленка сумувала за ластівками?

   Так я погоджуюся з думкою, що Оленка сумувала за ластівками.

   Вважаю, що дівчинка звикла до пташок під стріхою, тому що любила дивитись, як ластівки годують пташенят. Наприклад, з нетерпінням чекала дня, коли з’являються ластівки.

   Отже, коли вони відлітали, дівчинка могла сумувала, бо ніби розлучалася з дорогими друзями. 

^{ЛАСТІВКИ ПРОЩАЮТЬСЯ З РІДНИМ КРАЄМ}

     ^{Багато років під стріхою* однієї хатини жили ластівки. Весною вони повертались з вирію, ластів’ят виводили, а восени відлітали в теплі краї. У хатині жили батько й мати, була в них дівчинка Оленка. Вона з нетерпінням чекала теплого весняного дня, коли з’являються ластівки. Це було для Оленки справжнім святом. Улітку дівчинка любила дивитись, як ластівки годують пташенят, вкладаються спати.}

   ^{А восени, коли вони відлітали, Оленці ставало сумно: мовби розлучалася з дорогими друзями.}

    ^{За кілька днів до відлітання ластівки збиралися великою зграєю, сідали на телефонних дротах напроти двору й довго там сиділи. Оленці здавалося, що ластівки сумують. Вона прислухалась до їхнього тривожного щебетання й думала: «Чому це вони так довго сидять?»}

  ^{І маму спитала:}

^{– Чому?}

^{– Вони прощаються з рідною землею. Бо дорога до теплого краю далека й важка.}

   ^{Оленка підходила до зграйки ластівок, що сиділи на дротах. Їй дуже хотілося, щоб ластівки і з нею попрощалися.}

_{*Стріха — нижній край солом'яної покрівлі будинку.}