ЯК ШВИДКО ЛІТО ПРОМИНУЛО!
Як швидко літо проминуло1!
Прийшла осінняя пора.
Немов на крилах полинуло
кохане літечко з двора!..
Садок марніє2 потихеньку,
пожовклі падають листки,
вітрець не віє вже тепленько,
жене понурії3 хмарки.
Посох горошок на городі,
мачок вже цвіт давно згубив,
високий соняшник на грядці
журливо голову схилив.
1. Проминуло — полетіло.
2. Марніє — в'яне, втрачає барви.
3. Понурії — сумні, темні.
Власне продовження
Як часто хмарки налітають.
І дощові краплини сіють.
Квіти пелюстки закривають.
За літечком усі сумують.
Тема: поетична розповідь про прихід осінньої пори.
Головна думка: «як швидко літо проминуло!».
Мета: розказати, як погода впливає на настрій людини.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Художні засоби
Епітети: «кохане літечко», «понурії хмарки».
Уособлення: «прийшла пора», «садок марніє».
Метафора: «вітрець жене хмарки», «мачок цвіт згубив», «соняшник журливо голову схилив».
Порівняння: «Немов на крилах полинуло».
Риторичний оклик: «Як швидко літо проминуло!», «Немов на крилах полинуло кохане літечко з двора!»
Інверсія: «Прийшла осінняя пора», «пожовклі падають листки».
Пестливі слова: «літечко», «потихеньку», «тепленьке», «горошок», «мачок», «вітрець».
Кількість строф: три.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршовий розмір: чотиристопний ямб.
|
по |
сох |
го |
ро |
шок |
на |
го |
ро |
ді |
|
ма |
чок |
вже |
цвіт |
дав |
но |
згу |
бив |
|
|
ви |
со |
кий |
со |
ня |
шник |
на |
гряд |
ці |
|
жур |
ли |
во |
го |
ло |
ву |
схи |
лив |
|
/U_/U_/U_/U_/U
/U_/U_/U_/U_/
/U_/U_/U_/U_/U
/U_/U_/U_/U_/
Римування: кільцеве (АВАВ)
Рими: проминуло – полинуло, пора – двора, потихеньку – тепленько, листки – хмарки, згубив – схилив.
У першій строфі лірична героїня прощається з літом, яке, «немов на крилах полинуло … з двора». У другій строфі зі журбою спостерігає, що осінній сад «марніє потихеньку, пожовклі падають листки», прохолодний вітрець «жене понурії» хмарки. Третій строфа переводить наш погляд на город. А там також картина невесела, бо «посох горошок», «мачок… цвіт давно згубив», «соняшник… журливо голову схилив». Зажуреність в природі впливає на настрій ліричної героїні.