Тема: розповідь про дівчинку Марійку, котра мріє зустрітися з осінню.
Головна думка: «Я тільки подякую за щедрість».
Мета: замилування щедрою на врожай осінню.
Рід літератури: епос.
Жанр: оповідання.
Будова твору
|
Зачин |
«Причаїлася Марія під яблунею в саду…» |
|
Основна частина |
«Над головою курликали журавлі…» |
|
Кінцівка |
«Зараз. Я тільки подякую за щедрість…» |
План
1. Марія чатує на жовтокосу осінь.
2. Диво-птахи відлітали у вирій.
3. Сонце кидало останнє проміння.
4. Розмова бабусі з онукою.
5. Дівчинка прощається зі щедрою осінню.
Персонажі: дівчинка Марія та її бабуся.
Цитатна характеристика дівчинки Марії
|
Спостережлива |
«Чатує, коли прийде яснозора осінь по яблука» «Над головою курликали журавлі» «Сонечко спускалося за багряний ліс» |
|
Мрійлива |
«Раптом почувся бабусин голос, який розбудив дівчинку від мрій» |
|
Допитлива, зацікавлена, багата уява |
«Бабусю, дідусь сказав, що осінь збирає яблука, груші для їжаків на зиму. Так хотіла зустрітися з нею» |
|
Вдячна, щира |
«Я тільки подякую за щедрість» |
|
Увічлива, привітна |
«До побачення, осене! Чекатиму на тебе!» «…промовила дівчинка, помахавши рукою на прощання» |
Довели, що прочитаний текст можна назвати оповіданням.
Твір написаний мовою прози, він невеликого обсягу – займає половину сторінки, зображена подія, що сталася одного дня в осінньому саду з життя бабусі та онуки Марії.
Ознаки осені
|
«Чатує, коли прийде яснозора осінь по яблука» |
дозрівають пізні яблука на деревах |
|
«жовтокосої красуні не було», «багряний ліс» |
жовтіє листя на деревах |
|
«Над головою курликали журавлі. Диво-птахи відлітали у вирій» |
перелітні птахи відлітають у теплі краї |
|
«Сонечко спускалося за багряний ліс, кидаючи останнє проміння на землю» |
менше теплих днів |
|
«Кожна тварина робить запаси на зиму» |
тварини готуються до зими |
|
«…тож залишила для інших усе: яблука, груші, сливи» |
люди збирають врожай |
|
«Ходімо до хати» |
прохолодні ранки |
Осінь яснозора, жовтокоса, щедра; ліс багряний.
МРІЯ МАРІЇ
Причаїлася Марія під яблунею в саду. Чатує, коли прийде яснозора осінь по яблука. Час минав, а жовтокосої красуні не було.
Над головою курликали журавлі. Диво-птахи відлітали у вирій.
Сонечко спускалося за багряний ліс, кидаючи останнє проміння на землю.
Раптом почувся бабусин голос, який розбудив дівчинку від мрій:
— Ось де ти, Маріє! Що ти тут робиш?
— Бабусю, дідусь сказав, що осінь збирає яблука, груші для їжаків на зиму. Так хотіла зустрітися з нею. Мабуть, журавлине курликання налякало. Завтра знову чекатиму.
— Кожна тварина робить запаси на зиму, а щедра осінь, Маріє, подалася з птахами у вирій, тож залишила для інших усе: яблука, груші, сливи... Ходімо до хати.
— Зараз. Я тільки подякую за щедрість. До побачення, осене! Чекатиму на тебе! — промовила дівчинка, помахавши рукою на прощання.