Тема: розповідь про те, як Марійка і Василько збирали осіннє листя для аплікацій.

Головна думка: «пощастило… тепер… є дім» («Як йому пощастило опинитися на тому листку — тепер у нього є дім на всю зиму!»)

Мета: заклик бути друзями природи.

Рід літератури: епос.

Жанр: оповідання.

Твір є оповіданням. У творі невеликого обсягу (декілька сторінок) розповідається про важливу подію (Марійка і Василько збирають осіннє листя) протягом короткого часу (прогулянка в парк) з життя двох головних персонажів (Марійка, Дмитрик). А розмова з павучком могла примріятися дітям.

Будова твору

План

1. Марійка та Василько в осінньому парку.

2. Маленький павучок побачив дітей.

3. З дерева падає листочок.

4. Розмова дітей з павучком.

5. У павучка є дім.

Розповідь ведеться від імені автора.

Головні персонажі: Марійка та Василько.

Другорядний персонаж: павучок Артемко.

Цитатна характеристика дітей

Цитатна характеристика павучка Артемка

Усі події в оповіданні реальні, крім розмови дітей з павучком.

Власне продовження оповідання

     Марійка з Васильком поверталися додому. А тим часом навколо розліталось бабине літо. Це літали інші маленькі павучки. Вони побачили на листочку незнайомця свого роду і вирішили познайомитися. Павучки кружляли довкола, і Артемко радів ще більше. Ще недавно він був зовсім самотнім. А тепер у нього не тільки гарні друзі, а й нова родина. Марійка з Васильком обережно звільнялися від павутинок. Вони знали, що то літають маленькі павучки, і все зрозуміли.  

      Найкраще жити в родині. Вони розправили листочок. Павучок швидко сплів павутинку і полетів зі своїми родичами. Тепер у нього буде рідний дім. 

^{АРТЕМКОВІ ДРУЗІ}

    ^{Настала золота осінь. Марійка та Василько бігали алеями міського парку і збирали різнобарвні листочки — червоні, жовті, коричневі, із прожилками. Вони всі були такі різні й такі гарні, що хотілося набрати якнайбільше. Мама про­сила назбирати таких листочків, аби потім скласти їх до товстої книжки, а взимку робити аплікації.}

    ^{Маленький павучок Артемко сумно дивився на діток, сидячи на жовтому кленовому листку. Йому ні з ким було гратися, бо ні братика, ні сестрички Артемко не мав. Скоро настане зима — усі павуки, які не знайшли собі оселю на зиму, муситимуть влягтися спати в затишних місцях. Хтось сплете хатку на сухій бадилині в полі, хтось вчепить теплий пухнастий дім до кущика, а хтось заховається під кору. Зима, кажуть, довга, і спати всю зиму сумно. Артемкові аж сльози на очі навернулися. Він нещодавно народився, а тепер от йому треба лягати спати. Він ще ж нічого не бачиві Нічогісінько!}

    ^{Артемко, задивившись на дітей, так захопився, що забув міцно триматися. Але хіба йому це допомогло б? Листок відірвався і, повільно кружляючи, полетів на землю.}

^{— Дивись! Дивись, який гарний листочок летить! — гукнула Василька Марійка. — Давай його впіймаємо, допоки він не впав!}

    ^{Діти, витягнувши руки, почали підстрибувати, щоб упіймати листочок.}

    ^{Артемко перелякався: чи не заподіють ці діти йому шкоди? Марійчина ручка вхопила листочок.}

^{— A-a-a-a! — злякалась дівчинка. — Тут павук!}

^{— Та він же маленький, глянь який! Це ж павучатко! — заспо­коїв Василько.}

^{— Ай справді, крихітний. Дивись, як він уважно на нас дивиться!}

    ^{Павучкові так цікаво було поглянути на дітей зблизька, що він і забув про свій страх.}

    ^{Дівчинка з виразними синіми очима і довгими русявими кісками, така гарненька. От якби вона захотіла з ним дружити! І хлопчик... Артемко ще не бачив таких дітей! Чесно кажучи, він взагалі ще зблизька не бачив жодної дитини, але цей хлопчик точно стане його другом.}

^{— Я Артемко! — голосно гукнув павучок, щоб його розчули. Марійка почула лише слабенький писк. Вона відповіла йому дуже тихенько, щоб не оглушити нового знайомого, та павучкові все ж здалося, що почалася буря.}

^{— Я Марійка, дуже приємно. Я й не знала, що павучки розмов­ляють!}

^{— А я не знав, що діти розмовляють! — не менш здивовано від­повів павучок.}

^{— Будеш з нами дружити? — запитав Василько. Він дуже любив товаришувати з усіма на світі. — Ми поселимо тебе в банку у своєму домі й годуватимемо всю зиму!}

^{— Зиму? Ви хочете запросити мене до себе на зиму? Ура! — зрадів павучок, що вже збирався шукати собі місце для домівки.}

^{— То як, йдемо до нас?}

^{— Йдемо!}

   ^{Діти вже назбирали достатньо листя. Артемків листочок несла Марійка. Вона вже уявляла, як узимку вони з Васильком виго­товлятимуть аплікації з осінніх дарунків, а маленький Артемко дивитиметься на їхню роботу. Артемко тихенько усміхався: які гарні ці діти! Як йому пощастило опинитися на тому листку — тепер у нього є дім на всю зиму!}