Тема: розповідь про те, чим пахне осінь для кожної дитини.

Головна думка: «А це ж таке багатство — знати всі казки на світі!»

Мета: заклик придивлятися до природи в пошуках своєї казки.

Будова твору

План

1. Діти розповідають про пахощі осені.

2. Хлопчик починає свою казку.

3. Скарби Королеви Осені.

4. Осінні мандри на вірних конях.

5. Велике багатство – знати казки.

6. Кирило шукає казкову Королеву.

Головний персонаж: хлопчик Кирилко.

Другорядні персонажі: вчителька, однокласники хлопчика.

Цитатна характеристика Кирилка

Чому для кожної дитини осінь пахла по-своєму

   На мою, думку осінь пахла дитячими бажаннями.

   Оленці подобається смакувати спілі яблука та стиглий виноград. Тарас, напевно, любить спостерігати за дощем, а за туманом відгадувати погоду. Збирати гриби та горобину збирається Андрійко. Яринка доглядає за квітами, тому для неї золота пора пахне осінніми квітами айстрами і хризантемами. А ласун Матвійко не може дочекатися гарбузів та насіння.

    Осінь Кирилка пахне казкою. І знаєте чому? Він любить слухати казки, які розповідає дідусь. А особливо його зацікавила казка про Королеву Осені. Має вона незвичайний скарб у четвертій скрині – усі казки світу. А ще дідусь розповів, що Королева дарує їх тим, кого зустріне. Знати ще більше казок – таким було заповітне бажанням хлопчика.

    Пройдися осіннім лісом, може, і ти знайдеш свою казку.  

^{ОСІННІ ПАХОЩІ}

   ^{На уроці вчителька запитала дітей, чим пахне осінь для кожного з них. Учні наперебій підносили руки і відповідали зі знанням справи. Оленці осінь пахла духмяними яблуками та стиглим виноградом, Тарасові — дощем і туманом, Андрійкові — грибами та горобиною, Яринці — айстрами й хризантемами. Матвійко (він був ласуном) сказав, що йому осінь пахне гарбузовою кашею та насінням. Усі діти жваво й захоплено підтримували бе­сіду. Лише Кирилко замріяно мовчав, прикипівши поглядом до вікна. Учителька привітно подивилася на хлопчика і запитала, чим для нього пахне осінь. Кирилко, спинивши на хвильку свої думки, тихо сказав: «Моя осінь пахне казкою».}

    ^{Дітвора притихла. Лагідно усміхаючись, Олена Василівна звер­нулась до Кирилка:}

^{— Може, ти повідаєш нам свою казку?}

    ^{І хлопчик розповів.}

   ^{Далеко-далеко, у найстарішому лісі, стоїть незвичайний палац із різнобарвного листя.  Тут живе її величність Королева Осінь. Узимку вона відпочиває, набирається сил, бо навесні та влітку безупинно працює. У королівському палаці є чотири чарівні скрині, куди Королева збирає скарби для кожної пори року. У першу скриню — кольори та відтінки веселки, у другу — ранкову свіжість, денне тепло та вечірню прохолоду, у третю — вітри, тумани і дощі, а в четверту — казки. У перший день осені вона сідає в золоту карету, запряжену трійкою коней, і мандрує білим світом. Добре знають усі дороги її вірні коні — Жовтогривий Вересень, Багряногрудий Жовтень та Білокрилий Листопад.}

    ^{Стрімким вітерцем летять вони ланами, садами, лісами, дібровами, аби встигнути вчасно принести на Землю щедрі дари Королеви. Так подорожує її величність доти, доки скриньки не спорожніють. Тоді повертається вона у свої володіння, скидає золотаві коро­лівські шати, закутується в білу хутря­ну ковдру і лягає спочивати аж до весни. Трійко вірних коней пильно оберігають ліс та свою Королеву.}

    ^{Кирилко, перевівши погляд на вікно, припинив свою розповідь. Очі стали враз сумними. Уважна Олена Василівна помітила це і запитала:}

^{— А чому це ти, Кирилку, засмутився?}

^{— Дуже хочу зустріти Королеву Осінь, — почулося від хлоп­чика. — Дідусь розповідав мені: кого Королева зустріне, тому вона дарує свій найцінніший скарб — казки, що зібрані в останній скрині. А це ж таке багатство — знати всі казки на світі! — вигукнув Кирилко.}

    ^{Зі дзвоником хлопчик кумедно взяв свій портфелик, сказав усім «До побачення» й швиденько вибіг з класу. Учителька та діти довго дивилися йому вслід. Хлопчик попрямував до лісу. Може, сьогодні малому пощастить і він зустріне казкову Королеву?}

Власне продовження оповідання

    І раптом вчителька запропонувала допомогти Кирилкові у пошуках. Учні дружньо підтримали цю пропозицію, вони швидко догнали однокласника. Разом вони зможуть знайти Королеву Осінь. А щоб її побачити доводилося пильно приглядатися до кожного деревця, кущика, стежки. Поки діти шукали Королеву, вони побачили руду білку за роботою, упізнали їжака, що ховався за листям, розгледіли павучка на липкому павутинні бабиного літа, розшифровували про що попереджала сорока…

    Хоч сьогодні Королеви Осені не зустріли, проте діти були дуже раді. Кожен повертався до батьків зі своєю казкою.

    Підіть до осіннього лісу! Може, вам пощастить більше і ви зустрінете казкову Королеву?