ОСІННЄ

Струсила грушка листя шерехке.

Струсила і, зажурена, зітхає,

Бо дощ осінній все іде та йде,

А в неї одежини вже немає.

 

По листі мокрому, як сірий корабель,

Пройшов їжак. Задумався, спинився:

Було ж тут груш, і яблук, і морель1

А світ узяв і так перемінився.

1. Мореля — сорт абрикос із дрібними плодами.

 

Тема: лірична розповідь про середину осені.

Головна думка: «а світ узяв і так перемінився».

Мета: розказати про середину осені.

Рід літератури: лірика.

Жанр: вірш.

 

Художні засоби

Епітети: «листя шерехке», «дощ осінній», «сірий корабель».

Уособлення: «струсила грушка листя, зажурена, зітхає», «дощ іде та йде», «їжак задумався, спинився».

Метафора: «грушка… одежини вже не має», «світ узяв і так перемінився».

Порівняння: «як сірий корабель, пройшов їжак».

Перелічення: «груш, і яблук, і морель».

Повтор: «іде та йде».

Анафора: «Струсила …».

Інверсія: «Струсила грушка листя шерехке».

 

Кількість строф: дві.

Вид строфи: чотиривірш.

Віршовий розмір: п’ятистопний ямб

стру

си

ла

гру

шка

ли

стя

ше

ре

хке

 

стру

си

ла

і

за

жу

ре

на

зі

тха

є

бо

дощ

о

сі

нній

все

і

де

та

йде

 

а

в не

ї

о

де

жи

ни

вже

не

ма

є

/U_/U_/U_/U_/U_/

/U_/U_/U_/U_/U_/U

/U_/U_/U_/U_/U_/

/U_/U_/U_/U_/U_/U

 

Римування: перехресне (АБАБ)

Рими: зітхає – немає, корабель – морель, спинився – перемінився.

 

У першій строфі грушка без листяної одежини, осінній дощ не вщухає, і читач розуміє, що йдеться про середину осені.

У другій строфі мовиться про їжака, який, не побачивши спілих фруктів, задумався, що світ перемінився, і рання осінь позаду. У кінці жовтня їжаки впадають у сплячку.

 

Настрій вірша сумний, зажурений, на що вказує зітхання зажуреної грушки, здивування їжака, синьо-сірі відтінки дощової погоди.