Аналіз вірша «Про вміння читати» Івана Андрусяка (тема, головна думка, художні засоби, віршовий розмір, вислів «ковтати сторінки»)

^{ПРО ВМІННЯ ЧИТАТИ}

^{Умів читати носоріг —}

^{та в книжці сторінки}

^{перегортати рогом міг}

^{він тільки навпаки.}

^{Отак читав, читав, читав,}

^{почавши із кінця:}

^{ох, нецікава книжка}

^{та і нецікава ця..}

^{Бо коли знаєш, як в кінці}

^{героям пощастило, —}

^{то з чого все це почалось,}

^{не так уже й суттєво.}

^{Себе картає носоріг:}

^{«Я, певно, помилився,}

^{тому що балуватись міг,}

^{а я читати вчився!»}

^{Із нами теж таке бува,}

^{хлоп'ятка і дівчатка,}

^{що з букв складаємо слова}

^{з кінця, а чи з початку,}

^{і так у книжці сторінок}

^{ковтаємо багато, —}

^{а виявляється, що ми…}

^{не вміємо читати!}

Тема: лірична розповідь про носорога та вміння читати книжки.

Головна думка: «а виявляється, що ми… не вміємо читати!»

Мета: заклик уміти читати книжки.

Рід літератури: лірика.

Жанр: (гумористичний) вірш.

Художні засоби

Епітети: «нецікава книжка».

Уособлення: «умів читати носоріг, … читав, картає».

Метафора: «з букв складаємо слова», «сторінок ковтаємо багато».

Риторичні оклики: «…а я читати вчився!», «…не вміємо читати!».

Інверсія: «Умів читати носоріг», «та в книжці сторінки перегортати рогом міг

він тільки навпаки», «Себе картає носоріг».

Повтори: «читав, читав, читав», «нецікава книжка та і нецікава ця».

Протиставлення: «книжка та і нецікава ця».

Кількість строф: шість.

Вид строфи: чотиривірш (катрен).

Віршовий розмір: чотиристопний ямб.

о	так	чи	тав	чи	тав	чи	тав
по	чав	ши	із	кін	ця
ох	не	ці	ка	ва	книж	ка	та
і	не	ці	ка	ва	ця

/U_/U_/U_/U_/

/U_/U_/U_/

/U_/U_/U_/U_/

/U_/U_/U_/

Римування: перехресне (АБАБ).

Рими: носоріг – міг, сторінки – навпаки, кінця – ця, помилився – вчився, бува – слова.

Цікавий віршик про те, яке читання не вважається правильним.

На прикладі носорога автор дотепно переконав, як не треба читати книжки.

У першій строфі знайомимось з неймовірним носорогом, який умів читати книжки. Напевно, він любив читати, проте перегортав сторінки рогом він не від початку книжки, а навпаки – з кінця.

У наступних двох строфах носоріг втрачає зацікавлення до книжок, бо знаючи закінчення, не суттєво з чого все почалося.

У третій строфі сам носоріг уже сумнівається, чи він балувався, чи читав.

В останніх двох строфах автор переконує читача: хто «ковтає» зі словами «сторінки», починає читати від останніх сторінок – той просто не вміє читати.

Тому, напрошується простий висновок:

Не знав читати носоріг —

бо в книжці сторінки

перегортати рогом міг

він тільки навпаки.

Вислів «ковтати сторінки» можна розуміти

Фразеологізм «ковтати сторінки» — швидко, жадібно, з захопленням читати книжки, журнали тощо. Фразеологізм «ковтати слова» — нерозбірливо, нечітко вимовляти слова.

У вірші вислів можна розуміти – пропускати сторінки під час читання, читати дуже швидко і не вникаючи у прочитане.