Тема: розповідь про сон Василька, у якому він став книжкою.
Головна думка: «Бережи книжку — це твій друг!»
Мета: заклик бережно поводитися з книжками.
Рід літератури: епос.
Жанр: оповідання.
Доведення, що прочитали оповідання
У прозовому творі невеликого обсягу (одна сторінки) йдеться про одну подію в житті (сон про Василька-книжку) одного персонажа (хлопчика Василька).
Будова твору
Зачин |
«Василько не дуже любив книжки…» |
Основна частина |
«І сниться Василькові, що він — книжка…» |
Кінцівка |
«І ніколи вже не псує Василько книжок…» |
План
1. Василько не любив книжок.
2. Сниться хлопчикові, що він книжка.
3. Мишко та Вова пишуть дурниці.
4. Оленка вирізає малюнки.
5. Пече Василькові-книжці.
6. Не книжка, а шмаття.
7. Бережи книжку — це твій друг.
8. Василько змінився.
Персонаж: хлопчик Василько.
Цитатна характеристика Василька
Не любить читати книжки |
«Василько не дуже любив книжки» |
Нехтує правилами читання, завдає шкоди своєму здоров’ю. |
«Василько знав: якщо читаєш лежачи — псується зір і псується книжка. Він лежав, читав і задрімав» |
Не береже книжки, неохайний |
«А книжка впала на підлогу, аркуші в ній пожмакалися» |
Переосмислює своє ставлення до книжки |
«А потім, здогадавшись, що то був тільки сон, зітхнув полегшено та придумав гасло: «Бережи книжку — це твій друг!» |
Змінився на краще сам і допомагає ставати кращими іншим |
«І ніколи вже не псує Василько книжок, та й товаришів соромить, коли хтось із них не береже книжку» |
ЛЮБІТЬ КНИЖКУ!
Василько не дуже любив книжки. І не дуже чемно з ними поводився. От одного вечора він ліг спати та й узяв книжку перед сном почитати. Василько знав: якщо читаєш лежачи — псується зір і псується книжка. Він лежав, читав і задрімав. А книжка впала на підлогу, аркуші в ній пожмакалися.
І сниться Василькові, що він — книжка. От бере його Оленка, яка теж не поважає книжку, читає й одночасно обідає. Борщ з ложки — кап! — та на Василька-книжку. Йому пече, неприємно, що на нього борщ капає, та нічого не вдіє, бо він — книжка.
А потім ухопили Василька-книжку Мишко та Вова й давай на ньому різні дурниці писати: «Читав Вова», «Цікава книжка» — отаке понаписували.
Далі ще гірше! Оленка почала Василька-книжку ножицями різати — малюнки вирізати. Болить Василькові, хоче крикнути «рятуйте!»...
Щойно Оленка закінчила, як хтось гарячу праску поставив на Василька-книжку. Дим з нього йде! Пече йому!
Уже Василько не книжка, а шмаття... Так гірко й боляче зробилося, що він аж прокинувся.
— Ой, що зі мною зробили?
А потім, здогадавшись, що то був тільки сон, зітхнув полегшено та придумав гасло: «Бережи книжку — це твій друг!»
І ніколи вже не псує Василько книжок, та й товаришів соромить, коли хтось із них не береже книжку.