Тема: розповідь про роль планшета у країні знань.
Головна думка: «У мені тепер набито знань на тисячу людей!».
Мета: заклик використовувати планшет для навчання, а не для розваг.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Художні засоби:
Епітети: «істота дивна», «підручники новітні».
Уособлення: «планшет — істота дивна», «планшет бурчить».
Фразеологізм: «життя собаче».
Гіпербола (перебільшення): «довідник про все на світі».
Риторичні оклики: «До задачника скачати навіть відповіді встиг!», «Це ж яке життя собаче: цілий день все вчить та вчить!», «У мені тепер набито знань на тисячу людей!».
Риторичне запитання: «Хоч би двісті ігор — де?!».
Кількість строф: чотири.
Вид строфи: чотиривірш (катрен)
Віршовий розмір: чотиристопний хорей.
у |
ме |
ні |
те |
пер |
на |
би |
то |
знань |
на |
ти |
ся |
чу |
лю |
дей |
|
а |
про |
іг |
ри |
не |
за |
пи |
туй |
хоч |
би |
дві |
сті |
і |
гор |
де |
|
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_
Римування: перехресне (АБАБ)
Рими: є – своє, новітні – світі, відкривав – скачав, них – встиг, одначе – собаче, бурчить – вчить.
Короткий гумористичний вірш про те, яким автор бачить правильне використання планшета у житті школяра.
Ліричний герой – школяр, який використовує планшет.
У перших трьох строфах хлопчик радіє, бо у його планшеті і «новітні підручники», і «довідники про все на світі», і «соцмережі – як без них…», і «до задачника… відповіді» для звірки домашнього завдання.
У наступних строфах, натомість «тихцем бурчить» планшет, бо хлопчик «цілий день все вчить та вчить», а не використовує планшет для розваг, як багато інших дітей. А наш герой не ведеться на бурчання: коли пристрій «знову за своє», то не запитуй про «хоч би двісті ігор».
Чи варто йти на поводу в планшета – вирішувати читачеві. Тож декому вірш допоможе прислухатися до бачення автора, переосмислити власне ставлення до ролі планшета.
Вірш так називається, бо у планшеті хлопчика могли би бути двісті ігор, а була лишень корисна інформація для навчання.
Інший заголовок: «Планшет і учень», «Навіщо учневі планшет?»
ДВІСТІ ІГОР
Мій планшет — істота дивна. Все, що треба, в ньому є: і сучасне, й прогресивне — він же знову за своє…
Тут підручники новітні — я їх ще й не відкривав; довідник про все на світі тато сам мені скачав. |
Інтернет 3G, звичайно, соцмережі — як без них… До задачника скачати навіть відповіді встиг!
Суперово все, одначе мій планшет тихцем бурчить: «Це ж яке життя собаче: цілий день все вчить та вчить! |
У мені тепер набито знань на тисячу людей! А про ігри й не запитуй… Хоч би двісті ігор — де?!» |