Тема: розповідь про роль планшета у країні знань.

Головна думка: «У мені тепер набито знань на тисячу людей!».

Мета: заклик використовувати планшет для навчання, а не для розваг.

Рід літератури: лірика.

Жанр: вірш.

 

Художні засоби:

Епітети: «істота дивна», «підручники новітні».

Уособлення: «планшет — істота дивна», «планшет бурчить».

Фразеологізм: «життя собаче».

Гіпербола (перебільшення): «довідник про все на світі».

Риторичні оклики: «До задачника скачати навіть відповіді встиг!», «Це ж яке життя собаче: цілий день все вчить та вчить!», «У мені тепер набито знань на тисячу людей!».

Риторичне запитання: «Хоч би двісті ігор — де?!».

 

Кількість строф: чотири.

Вид строфи: чотиривірш (катрен)

Віршовий розмір: чотиристопний хорей.

у

ме

ні

те

пер

на

би

то

знань

на

ти

ся

чу

лю

дей

 

а

про

іг

ри

не

за

пи

туй

хоч

би

дві

сті

і

гор

де

 

/_U/_U/_U/_U/

/_U/_U/_U/_

/_U/_U/_U/_U/

/_U/_U/_U/_

 

Римування: перехресне (АБАБ)

Рими: є – своє, новітні – світі, відкривав – скачав, них – встиг, одначе – собаче, бурчить – вчить.

 

Короткий гумористичний вірш про те, яким автор бачить правильне використання планшета у житті школяра.

Ліричний герой – школяр, який використовує планшет.

У перших трьох строфах хлопчик радіє, бо у його планшеті і «новітні підручники», і «довідники про все на світі», і «соцмережі – як без них…», і «до задачника… відповіді» для звірки домашнього завдання.

У наступних строфах, натомість «тихцем бурчить» планшет, бо хлопчик «цілий день все вчить та вчить», а не використовує планшет для розваг, як багато інших дітей. А наш герой не ведеться на бурчання: коли пристрій «знову за своє», то не запитуй про «хоч би двісті ігор».

Чи варто йти на поводу в планшета – вирішувати читачеві. Тож декому вірш допоможе прислухатися до бачення автора, переосмислити власне ставлення до ролі планшета.

 

Вірш так називається, бо у планшеті хлопчика могли би бути двісті ігор, а була лишень  корисна інформація для навчання.

Інший заголовок: «Планшет і учень», «Навіщо учневі планшет?»

 

ДВІСТІ ІГОР

Мій планшет — істота дивна.

Все, що треба, в ньому є:

і сучасне, й прогресивне —

він же знову за своє…

 

Тут підручники новітні —

я їх ще й не відкривав;

довідник про все на світі

тато сам мені скачав.

Інтернет 3G, звичайно,

соцмережі — як без них…

До задачника скачати

навіть відповіді встиг!

 

Суперово все, одначе

мій планшет тихцем бурчить:

«Це ж яке життя собаче:

цілий день все вчить та вчить!

У мені тепер набито

знань на тисячу людей!

А про ігри й не запитуй…

Хоч би двісті ігор — де?!»