Тема: розповідь про урок на тему поширення звуку.
Головна думка: «Та хочу першим чути дзвінок. Щоб скоріше іти на перерву».
Мета: розказати, як поширюється звук.
Рід літератури: епос.
Жанр: оповідання.
Доведення, що прочитали оповідання
Прозовий твір невеликого обсягу (менший, ніж одна сторінка) розповідає про одну подію (шкільний урок), декілька персонажів (учитель й учні).
Будова твору
Зачин |
«Учитель розповів учням, як поширюється звук …» |
Основна частина |
«Зверніть увагу ось на що, — каже учитель …» |
Кінцівка |
«Пересадіть мене, будь ласка, за останню парту …» |
План.
1. Урок про поширення звуку.
2. Учитель уточнює сказане.
3. Прохання Юрка.
Розповідь ведеться від імені оповідача.
Персонажі: учитель, учні (Мишко, Юрко)
Гумористичне оповідання про поширення звуку. Діти зацікавлено сприйняли розповідь учителя. Багато учнів, як і Мишко, напевно, бачили таке явище, а тепер зможуть його пояснити.
На жаль, навіть з останньої парти Юркові не вдасться швидше піти на перерву. Хоч звук поширюється не дуже швидко – триста метрів за секунду, у межах школи – це неймовірно велика швидкість. До того ж не у всіх класах двері знаходяться біля задніх парт.
Автор переконує учнів відповідально ставитися до навчання.
АБИ ШВИДШЕ ПОЧУТИ ДЗВОНИК
Учитель розповів учням, як поширюється звук. Усіх дуже зацікавило, що звук поширюється не дуже швидко, — триста метрів за секунду.
— Зверніть увагу ось на що, — каже учитель. — Недалеко від вас грають у м'яча. Ви бачите, як м'яч ударився об землю, підскочив. М'яч уже в повітрі, а ви ще тільки чуєте його удар об землю.
Мишко похвалився, що він помічав таке явище, але не міг його пояснити. Тепер йому зрозуміло...
Та найбільше поширення звуку зацікавило Юрка. Він і питається вчителя:
— Ось ми чуємо, як у коридорі лунає дзвінок на перерву. Значить, звук дзвінка чути спочатку біля дверей класу, де стоять останні парти, а потім біля дошки, де передні?
— Справді, це так, — відповідає учитель.
— Пересадіть мене, будь ласка, за останню парту.
— Чому? — дивується учитель.
— Та хочу першим чути дзвінок. Щоб скоріше іти на перерву.